В’ячеслав Шевчук: "Розумію П’ятенка, який веде мову про мотивацію "Шахтаря"

Лівий захисник «Шахтаря» не зіграв на Євро-2012 жодної хвилини, тож, мабуть, його прагнення якнайкраще проявитися на клубному рівні зашкалює.

Зрештою, якщо Мірча Луческу довірить Шевчуку місце у старті в матчі за Суперкубок, навряд чи він зіпсує кашу: принаймні минулого сезону В’ячеслав був одним із найкращих в Україні на своїй позиції.

— На відпочинок мав приблизно десять днів. У принципі, нічого екзотичного не вигадував, просто відпочив. Опісля приїхав до Швейцарії на останні три дні підготовчого збору. Там, ясна річ, також не сидів склавши руки, адже довелося зіграти у трьох спарингах. Тепер, по приїзді, вже готуємося безпосередньо до Суперкубка на клубній базі (розмова відбулася у понеділок, 9 липня. — Ю.?О.).

— Справа у іншому. Форму довелося підтримувати щодня й під час відпустки. Адже, враховуючи її короткочасність, фізичні кондиції втрачати не можна було ні в якому разі. Інакше довелось би довго-довго наздоганяти.

— За ці три дні Містер дав велике навантаження, спеціально для новоприбулих. Адже потрібно було у справі пересвідчитися, хто в якому стані перебуває, що з гравцями зробили тренери збірних та відпустка (сміється). Тому першого дня було два тренування. Наступного — тренування та один тайм контрольної зустрічі (проти «Туну». — Ю.?О.). А третього дня кожен грав по дев’яносто хвилин. Хтось в одній зустрічі, комусь Містер це задоволення розтягнув на два поєдинки (4 липня «Шахтар» зіграв проти швейцарських «Івердон Спорт» і «Янг Бойз». — Ю.?О.).

— Хоча б у додаткових тренуваннях. От, до речі, у неділю якраз такі й були для тих, хто менше брав участь у тренувальному процесі. Врешті, така практика триватиме доти, доки Містер не підведе всіх під спільний знаменник.

— Вважаю, що у нас, в Україні, обдарована зміна. Особливо в «Шахтарі», де функціонує одна з найкращих академій у світі. Врешті, такому прогресу не здивований. Ми багато разів грали і з дублем, і з молодіжкою. Загалом вважаю, що у резерві чимало футболістів з величезною перспективою. І варто працювати, а не розповідати всім, що таких немає.

— Та ні (усміхається). Цим повин­ні займатися їхні профільні тренери. Звісно, в разі необхідності, всім підкажу та допоможу.

— Можу будь-що говорити, але все покаже гра. Вона є прем’єрною у цьому сезоні. Пауза тривала майже два місяці. Тому щось конкретизувати не хочу. Наш наставник Мірча Луческу зробить усе, щоб команда змогла перемогти.

— Варто сказати, що гра «Шахтаря» побудована у жорстких рамках. Тому отак ось одразу влитися в основу дуже непросто. І хоча Марко досвідчений футболіст, та йому все ж знадобиться час на адаптацію. Адже стиль гри «Шахтаря» вже давно поставлений. Це стосується не лише Девича. Кожному новому виконавцеві перш за все треба навчитися поважати командний стиль, налаштуватися на нього.

— Я розумію тренера, коли той передовсім веде мову про мотивацію «Шахтаря»: це — нормально, адже ми — суперклуб. Тим більше, коли на кону трофей. Але нас Луческу тримає у постійній напрузі. Й ніколи не дає команді розслабитися. Тому вважаю, що слова П’ятенка не мають під собою логічного ґрунту. Прагнемо завоювати трофей. Яка ще потрібна мотивація?

— Звісно, знайомі з цією командою, її малюнком гри. Все ж з одного міста походимо. Поки підготовка до зустрічі — це перегляд матчів «Металурга». А вже тренер роздасть інструкції, як діяти в конкретній ситуації.

— Так, у Києві на «Олімпійському» було складно. Проте в першому таймі у нас було десь моментів зо п’ять стовідсоткових, а у суперника — жодного, без ударів по воротах. Реалізували би ми їх, і гра би тоді скінчилася. Після перерви ж усе змінилося, й у цьому, не приховуватиму, наша провина. Адже занадто розслабилися.

— Враховуючи, що збори я пройшов не в повному обсязі, то не дуже великі. Адже в «Шахтарі» майже тридцять виконавців, тому всім їм місця на полі немає. Від себе скажу, що зроблю все можливе, щоб підійти до зустрічі у найкращому стані.