UA-Футбол представляє суперника: "Тун" (Швейцарія)

Рік заснування – 1898
Стадіон – "Тун-Арена" (10000)
Президент – Маркус Люті
Головний тренер – Урс Фішер
Оціночна вартість за даними сайту transfermarkt.de - 9.975.000 €

Цю команду ще й досі називають найскромнішою з усіх, які коли-небудь виступали в групі Ліги Чемпіонів. Її історія ведеться з 1898-го року, але вона – історія – відзначена дуже невеликим числом перемог. З нею не завжди рахувались, навіть, у швейцарській першості, не говорячи вже про єврокубки, але вона завжди знала собі ціну і по-спортивному жорстоко карали суперників за зухвальство. Ця команда називається "Тун" і вона вдруге в своєї короткій єврокубковій історії зіграє проти київського "Динамо" і вдруге спробує засмутити українського гранда.

Футбол у Швейцарії ніколи не був культом, яким він є, до прикладу, в сусідній Німеччині чи в британських країнах. Тут цінують і моляться на національну збірну, тут вся країна палко підтримує у єврокубках "Базель" – флагман швейцарського футболу, який нещодавно оновив своє єврокубкове досягнення, пробившись до півфіналу Ліги Європи. Але тут чітко розуміють своє становище у футбольному світі і безпідставними надіями і ілюзіями себе не тішать. Тут панує гармонія…

Гармонією наповнене і містечко в центрі Швейцарії – приблизно за 30-ть кілометрів від Берна, що розкинуло свої простори в місці протікання річки Аре через Тунське озеро. Трохи більше сорока тисяч осіб почуваються тут наче в раю: приблизно 20% земель на території міста і його околицях зайняті лісами, 2.5% займають непродуктивні землі (болота, гірські льодовики), 32% задіяні у сільському господарстві, а решта – 45.5% – відведені саме під потреби раціональних швейцарців. І все це знаходиться на висоті між 552-ма і 1172-ма метрами над рівнем моря. Туризм, що зрозуміло, досягнув тут величезного розвитку. Але не тільки ним єдиним живе містечко Тун. Машино- і приладобудування, харчова промисловість, сільське господарство – життя тут вирує.

А коли швейцарці втомлюються від всіх буденних справ, і не знаходять душевного спокою серед мальовничої природи, вони згадують історію, яка в цього містечка доволі славна. Перші поселення на цій території відбулись ще в часи неоліту, а назва походить від кельтського "Dunum", що в перекладі може означати "укріплене місто". Свого часу, коли територія сучасної Швейцарії завойовувалась римлянами, в Туні був один з головних центрів римської адміністрації. Ще пізніше тут почали будуватись замки, церкви, які й зараз манять своєю величчю і таємничістю.

Спорт у Туні максимально підлаштований під природні умови. У 1981-му році тут відбувся чемпіонат світу з дуже цікавого виду – спортивного орієнтування (орієнтування по карті і компасу на незнайомій місцевості), у 2009-му – з фрістайлу. Але люблять тут і футбол. Зокрема, через небагату, але самобутню і горду команду, що базується у містечку. ФК "Тун" зірок з неба ніколи не хапав, але завжди знав собі ціну. Завжди гордо боровся за свою честь…

Команду було засновано у 1898-му році, а з 1946-го, власне, почалось її сходження по ієрархічній драбині швейцарського футболу. Все доволі складно. До 2002-го року єдиним суттєвим здобутком колективу була його участь у фіналі Кубку Швейцарії-1955, який для "Туна" виявився програним, та єдиний сезон, проведений на елітному рівні. А так, в цілому, було непримітне футбольне існування у Національлізі В – другому швейцарському дивізіоні, який називається зараз Челендж-лігою. Час від часу "Тун" опускався до Першої ліги – третього дивізіону, не відзначаючись абсолютно нічим примітним. Власне, ніхто й не дивувався такій долі колективу: середовище його існування цілком відповідало фінансовим можливостям клубу, його амбіціям.

В сезоні 2001/02 команда посіла третє місце в другому дивізіоні і підвищилась до елітного рівня, давши початок абсолютно новій вісі у своїй історії. Вісі дуже славній як для такого колективу. "Тун" відразу ж після підвищення посів третє місце в тоді ще Національлізі А. А вже наступний розіграш швейцарської першості мав назву Суперліга, а колективу вдалось у ньому посісти в підсумку тільки шосте місце (учасників всього було 10-ть).

Але як виявилось, то був крок назад перед неймовірним спуртом вперед. Вже через рік – в сезоні 2004/05 – "Тун" фінішує на 2-ій сходинці Суперліги, відставши від чемпіона – "Базеля" – в підсумку, на 10-ть очок. То було досягнення, яке назавжди увійшло до історії колективу. Ніколи ще "Тун" не був так високо і за спортивний подвиг нагородою було визнання, слава, і можливість зіграти в кваліфікації Ліги Чемпіонів. Ніхто тоді ще й уявити не міг, що та кваліфікація стане для "Туна" ще одним величезним кроком вперед і цілою епохою в історію клубу.

Після того злету послідувало падіння: в Суперлізі далі було 5-те місце, потім – 7-ме, 10-те і виліт до нижчого дивізіону. Сезони 2008/09 та 2009/10 "Тун" провів за межами елітної першості, а після повернення тричі поспіль фінішував на 5-ій сходинці, що дало право колективу знову грати у єврокубках. Власне, тільки в двох сезонах з трьох 5-те місце "Туна" в швейцарській Суперлізі було єврокубковим – у відповідності до місця асоціації у таблиці коефіцієнтів УЄФА.

Міжнародні баталії цієї команди – то окрема, дуже цікава історія. Історія, яка почалась саме із київського "Динамо". Хоча, до того сезону – сезону 2005/06 – "Тун" двічі стартував у Кубку Інтертото і формально абсолютним дебютантом єврокубків не рахувався. Втім, Лігу Чемпіонів колектив тоді відправився підкорювати вперше і підкорив так, що той сезон назавжди, мабуть, увіковічнився швейцарцями у клубному музеї "Туна", а його наслідки були відчутні не тільки в країні сиру та шоколаду, а ще й в Україні, Швеції, Чехії... Саме після дуелі проти "Туна" в "Динамо" відбулась невеличка революція, наслідком якої стало звільнення Леоніда Буряка з посади головного тренера "Динамо" та чистка рядів.

"Ми володіємо достатньою інформацією по "Туну", хоча в порівнянні з попереднім сезоном клуб зробив крок вперед - оновився, поповнився шістьма гравцями. Швейцарці успішно виступають у передсезонних іграх, вдало стартували і в чемпіонаті країни, матчі якого переглядали наші представники. Сьогодні ми будемо знайомити гравців з суперником, детально розбирати всі аспекти гри. У нас є касети із записом ігор минулого сезону, підготовчого періоду та нинішнього чемпіонату. Інформації достатньо" – Леоніду Буряку не допомогла всестороння обізнаність. В причинах того провалу (2:2 вдома і поразка 1:0 на виїзді) можна розбиратись довго. Немало було вже сказано і про недооцінку киянами суперника, і про неправильний вибір наставником складу, і про невдалі заміни, і про провальну гру окремих основних футболістів "Динамо". "Тун" пройшов далі, а світлини матчу проти "Динамо" увійшли до історії швейцарського клубу як один з найяскравішіх періодів у його "життєдіяльності".

Потім була ще перемога над чемпіоном Швеції "Мальме" і виступ в групі Ліги Чемпіонів в компанії з лондонським "Арсеналом", празькою "Спартою" та амстердамським "Аяксом". Швейцарці поступились двічі англійцям і нідерландцям, а от чехів перемогли і зіграли з ними внічию. Третє місце в квартеті дозволило "Туну" пройти до 1/16-ої фіналу Кубку УЄФА, де була мінімальна перемога в першому матчі над "Гамбургом", але потім - поразка в Німеччині 0:2 і сходження з дистанції.

Можливості для нового міжнародного походу швейцарцям довелось чекати п’ять років. В сезоні 2011/12 "Тун" стартував в кваліфікації Ліги Європи, пройшов два етапи (здолавши албанську "Влазнію" та італійський "Палермо"), але поступився в раунді плей-офф англійському "Сток Сіті" (0:1 та 1:4).

І от звітний сезон, в якому доля знову звела швейцарців з київським "Динамо" і в якому вони знову готуються здійснити спортивний подвиг. Власне, вболівальники "Туна" уже можуть пишатись своїми улюбленцями, які пройшли складне сито кваліфікації, почергово здолавши грузинську "Чіхуру" (2:0 і 3:1), шведський "Хеккен" (2:1 і 1:0) і сербський "Партизан" (0:1 і 3:0). В групі швейцарці уже встигли перемогти вдома – на компактному стадіоні "Тун-Арена", що був відкритий влітку 2011-го року і обладнаний штучним покриттям – "Рапід", та поступитись в гостях "Генку".

Можливості цієї команди добре характеризуються її річним бюджетом, який становить приблизно 2 мільйона євро. А штучне покриття на домашній арені швейцарці встановили через неможливість догляду за трав'яним покривом. Але ж тоді, в 2005-му, в "Туна" ресурсів теж не було. А перемоги були. Залишається тільки сподіватись, що динамівці не наступлять знову на одні й ті ж граблі.

Урс Фішер – головний тренер "Туна" – постать у футбольній Швейцарії доволі відома. Фішер прославився як футболіст, відданий своїм ідеалам. За кар’єру Урс захищав кольори тільки двох клубів – "Цюріха" та "Санкт-Галенна", за які в загальній кількості провів 545-ть поєдинків. Свого часу мав честь зіграти і за національну збірну Швейцарії, хоча ніколи провідним виконавцем у ній не був. Тренерську кар’єру почав у 2003-му році в рідному для себе клубі. В "Цюріху" Фішер спочатку тренував юнаків (U-14, U-16, U-21), потім був помічником головного тренера першої команди - Бернара Шалланда, а в 2010-му змінив його на посту. Пропрацював на посаді головного в "Цюріху" Фішер два повноцінні сезони, за які встиг привести команду до срібних нагород першості. Втім, кревництво гранду не бачило перспектив із Фішером і в 2012-му він був відправлений у відставку. В січні 2013-го очолив "Тун".

Наставник дотримується формації 4-5-1, хоча, до прикладу, проти "Партизана" в раунді плей-офф в першому матчі швейцарці діяли з двома центральними нападниками і двома крайками. Втім, "Тун", звичайно, проти киян зіграє від оборони, шукаючи щастя на контратаках і з надією на єдиного нападника попереду.

Команда у Урса Фішера складена, переважно, з місцевих виконавців. Є, звичайно, легіонери, які для "Туна" мають важливе значення – як от, до прикладу, португалець Нельсон Феррейра, - але все, переважно, тримається на швейцарцях.

Ворота захищає Гійом Февр. Голкіперу 26-ть років, і це для нього зараз другий єврокубковий захід в кар’єрі. Перший відбувся три роки тому, коли Гійом захищав кольори "Вадуца". "Тун" доволі багато пропускає у національній першості, на основі чого можна зробити висновок про не надто надійну гру голкіпера. 18-ть пропущених м’ячів у 12-ти матчах – доволі показова статистика.

Центр захисту тримають Сульмоні Фульвіо та Томас Райнман. Обоє – досвідчені гравці, універсальні, при потребі – можуть зіграти на флангах. Томас в команді вже давно – з 2009-го року, а от Фульвіо приєднався до "Туна" тільки в цьому сезоні, покинувши ряди "Белінцони". Захисники не надто фактурні, не швидкі, але з гарним баченням поля і розуміння гри. На лівому фланзі є італієць Енріко Скірінці, який у "Туні" проводить уже 4-ий сезон. Гравець досвідчений, з вмінням зіграти і трохи вище по флангу, витривалий. І що цікаво, Енріко – єдиний лівий захисник у команді, якщо відштовхуватись суто від формальностей амплуа. Справа діє Люті Бенджамін – вихованець клубу і один з найнадійніших футболістів "Туна". Урс Фішер довіряє молодому виконавцю, а той віддячує наставнику самовідданою грою як в захисті, так і при атаках. Люті при нагоді із задоволенням підключається до наступальних дій, але про свої прямі обов’язки, звичайно ж, не забуває. На підміну Бенджаміну є молодий Давід Фрей.

Денніс Хеддігер – капітан і мотор команди. На 27-річному швейцарцю тримається півзахист. Гравець мобільний, розумний і, що зрозуміло, відповідальний. Деколи допомагає Деннісу в центрі поля Міхаель Зігрфрід.

Івуарієць Секу Саного – невід'ємна деталь у механізмі "Туна". Найзручніше почувається на позиції під нападником, хоча, не цурається й гри в опорній зоні, а також, при потребі, на флангах півзахисту. Універсальним бійцем є Крістіан Шнойвлі, який може закрити будь-яку з атакуючих позицій у півзахисті. Нельсон Феррейра – старий знайомий київського "Динамо". Єдиний гравець у складі швейцарського клубу, який не з розповідей пам’ятає ту славетну перемогу і той славетний для "Туна" сезон. Феррейра – гравець більше правого флангу, але може зіграти і на протилежному.

Лівий фланг, зазвичай, віддається на відкуп Андреасу Віттверу – гравцю 1990-го року народження, з високою швидкістю і потужним ударом. Під нападником може зіграти ще й Лука Зуффі – молодий, але дуже потужний півзахисник. Ну а бомбардир команди – це, звичайно, Хосе Мартінес – це майбутнє "Туна". Парубок 1993-го року народження – з величезним талантом і перспективами. Зараз очолює гонку бомбардирів швейцарської Суперліги. Виступає за збірну Венесуели.

"Тун" – команда дуже колоритна. Команда, яку потрібно поважати, але яку соромно не перемогти. В колективі немає жодного гравця, трансферна вартість якого б перевищувала 800 тисяч євро, і вже сама участь команди у єврокубках є для неї величезним успіхом. Динамівці повинні з холодною головою підійти до протистояння зі швейцарцями, які в своєму футбольному існуванні постійно шукають гармонію. Не забувають про історію, і її намагаються використовувати для побудови майбутнього. В "Динамо" немає вибору…