Контури мундіалю. Грань між творчим пошуком і животінням

Бразильський чемпіонат світу зробив свій перший повноцінний оберт. Зіграні матчі першого туру, а поєдинком Бразилія - Мексика розпочався другий. Усі команди показали, на що вони здатні в даний момент, створивши цілісне підґрунтя для роздумів. Головний висновок на поверхні: період сірості і мук на футбольному полі, притаманний трьом мундіалям з 2002-го по 2010-й роки, минув. За двома винятками, решта матчів видалися навдивовижу яскравими, серйозно заплутавши тих, хто робив і робить далекоглядні висновки.

Тактична гнучкість

Привабливість цього мундіалю і його відмінність від останньої першості Старого Світу полягає в нестандартності тренерських рішень, недотриманні шаблонних принципів. Тоді як у Європі в останні роки спостерігається тотальне поклонніння схемі 4 – 2 – 3 – 1, тренери латиноамериканських збірних не збираються притримуватися якихось догм і шукають свої шляхи досягнення успіху. Чилі, Мексика, Коста-Ріка та Аргентина поряд з нідерландцями використовували схему з трьома центральними оборонцями і латералями з обох країв, котрі тримають фланг від прапорця до прапорця.

У кожної з команд при цьому були свої особливості. Костаріканець Джанкало Ґонсалес фактично виконував роль ліберо. Тренер аргентинців Алехандро Сабелья навпроти структурно змінив середню ланку. Над яскраво вираженим опорним хавом Хав’єром Маскерано грали два футболісти, котрі постійно зміщувалися при атакувальних акціях на фланги. Мова про Максі Родріґеса та Анхеля Ді Марію. Натомість номінальний нападник Ліонель Мессі виконував фактично роль центрального півоборонця атакувального плану.

Так чи інакше, показове інше: усі п’ять команд, які грали за нестандартною для сучасного футболу схемою, зіграли успішно. При цьому прогнозованими ці результати не назвеш. Нехай Аргентина сильніша за Боснію і Ґерцеґовину, а чилійці переважають австралійців. Однак Мексика не вважалася ні фаворитом у зустрічі з Камеруном, ні претендентом на нічию в грі з Бразилією. Про костариканців, які перемогли Уругвай, взагалі годі говорити.

Розтрощені чемпіони

З ким зі спеціалістів напередодні мундіалю не спілкувався, чиїх висловлювань не читав, усі в своїх прогнозах сходилися на думці, що Кубок світу розіграють між собою Бразилія та Іспанія. Втім, реалії наразі такі, що найвірогіднішою бачиться перспектива зустрічі цих суперників у 1/8 фіналу.

«Фурія роха», яка в період 2008-2012 років вважалася непереможною, шокувала розгромною поразкою від збірної Нідерландів. Ці 1:5 майже в унісон були охарактеризовані похоронами великої команди. Дозволю собі не погодитися. Велика перевага голландців окреслилася впродовж другого тайму, коли іспанська збірна в якусь мить розсипалася. Що було до того? Перший тайм, у якому підопічні Вісенте Дель Боске вели в рахунку і могли забивати вдруге ще до божевільного голу Робіна ван Персі. Нехай будувати тези у формі припущень недоречно, однак фактор випадковості, щасливої миті у футболі часто стає визначальним. Сумнівно, що голландці відіграли б один гол за рахунку 0:2 й відповідно за такого результату розвиток подій у другому таймі був би іншим.

Втім, облишмо домисли. Іспанія програла, з моєї точки зору, найперше тому, що виглядала в’ялою і гірше підготовленою функціонально. Причин такого явища може бути дві: перша – гравці виснажені після клубного сезону (на користь цієї тези зокрема свідчить також стан аргентинця Ді Марії з «Реалу»); друга – Дель Боске навантажив гравців під час підготовчого процесу і запланував вихід на оптимальний рівень кондицій до матчів плей-офф. Інша річ, що туди ще треба вийти. Чилійці у перших півгодини зустрічі з Австралією, коли вони фактично забезпечили собі перемогу, виглядали надзвичайно добре і буквально зім’яли суперників потужним пресингом. Надалі ж було помітно, що підопічні Хорхе Сампаолі економлять сили перед матчем проти іспанців.

Невиразні господарі

У бразильців у порівнянні з їх попередньо головними суперниками ситуація краща. Після двох турів «пентакампеони» мають чотири очки і, зважаючи на жалюгідний стан камерунської збірної, за вихід до плей-офф можуть не хвилюватися. Ось лишень, які перспективи у команди Луїса Феліпе Сколарі в матчах на виліт? Хорватію бразильці перемогли завдяки неіснуючому пенальті і забитому з порушенням третьому голу.

Матч з Мексикою завершився 0:0 не лише тому, що дивовижно зіграв голкіпер «ацтеків» Ґільєрме Очоа. Господарі банально не впоралися з розмашистою, розкутою грою підопічних Міґеля Еррери, не впоралися з швидкісними переміщеннями мобільних хавбеків суперників, не знайшли протидії швидким латералям Аґілару та Лаюну. У в’язкій боротьбі з Васкесом, Ектором Еррерою та Ґуардадо загубився найкращий у складі «пентакампеонів» у першому матчі Оскар.

Смію припустити, що цій Бразилії не вистачає зрілості, досвіду. Нинішня команда нагадує збірну зразка 1990 року. Тоді на мундіаль до Італії тренер Себастьяно Лазароні теж начебто зібрав міцний склад, кістяком якого були 24-26-річні гравці з досвідченими Карекою та Алемао на чолі. Але Ромаріо, Бебето, Дунґа, Алдаїр, Жоржіньо, як виявилося, розкриються лише через чотири роки, на чемпіонаті світу в США. На Апеннінах вони набивали ґулі, без яких великих перемог досягнути складно. Зрештою, то не означає, що нинішню Бразилію вартує списувати з рахунків. Вона може перемогти. Але наразі вона виглядає одною з багатьох рівних.

Реактивна бундесмашина

Хто з потенційних претендентів стартував справді потужно і не залишив супернику найменших шансів, так то німці. Звісно, є питання стосовно справедливості вилучення Пепе, однак не треба забувати, що на той момент підопічні Йоахіма Льова вже вели 2:0 і їхня ігрова перевага виглядала тотальною. Потужна, силова гра зі створенням числельної переваги на кожному клаптику поля - португальці наче теж у футболі не новачки, але вони під цим валом лягли і піднятися були неспроможні.

Ця гра перетворилася б для німців у суцільний позитив, якби не одне «але». Через травму вибув основний центральний оборонець, автор другого голу Матс Гуммельс. Замінити його буде непросто. Особливо з урахуванням, що одну втрату Льовові, переводячи Філіпа Лама з краю оборони на місце травмованого Бастіана Швайнштайґера в опорну зону, робити вже довелося. А суперники навіть за груповим турніром такі, що сильно не поекспериментуєш. Ґанійці, з якими німці мають зустрітися 21 червня, хоч і не відзначаються якоюсь тактичною вишуканістю, своє беруть фізичною міццю.

Друга команда мрії ван Ґала

Напередодні чемпіонату світу збірну Нідерландів не вважали претендентом на чемпіонство з тієї причини, що оборона команди наскрізь вкомплектована молодими виконавцями, декотрі з яких не мають навіть серйозного досвіду виступів у єврокубках. Та не врахований один нюанс. З ким Луї ван Ґал як тренер «Аяксу» вигравав Лігу чемпіонів-1994/1995? Франк і Рональд де Бури – по 25 років, Едвін ван дер Сар, Ярі Літманен і Джордж Фініді – по 24, Едґар Давідс, Марк Овермарс та Мікаель Райціґер – по 22, Кларенс Зедорф – 19, Патрік Клюйверт – 18. Поряд з цими дітьми грали 33-річний Данні Блінд і на рік від нього молодший Франк Рікард. Усе.

У складі нинішньої збірної Нідерландів двоє 22-річних (Стефан де Фрей і Бруно Мартінс Інді), двоє 24-річних (Дейлі Блінд і Деріл Янмат) і 25-річний воротар Яспер Сілессен. Вони разом з 29-річним центрбеком Роном Вларом складають оборонну ланку. Наступають аксакали, які отримали від тренера повну свободу дій і від цієї свободи наразі в захваті. Лише Веслі Снайдер у матчі з Іспанією був не надто помітним на завершальній стадії, тоді як Ар’єн Роббен та Робін ван Персі зробили по «дублю». Гру цієї збірної Нідерландів відзначає те саме, що «Аякс» середини 90-х – висока дисципліна в обороні і легкість, невимушеність, з максимумом імпровізації попереду.

Потенціал Дешама

Одним із прихованих, але дуже реальних претендентів на Кубок світу можна вважати збірну Франції. Випадок якраз той, коли молодість є не вадою, а перевагою. Дідьє Дешам – добрий учень своїх вчителів. Повиводивши за прикладом наставника «гальських півнів» середини 90-х Еме Жаке з команди тих, хто чванькував і намагався бути поперед тренера у минулі роки, ще двох наставник французів відчепив у останню мить. Щоправда, Франк Рібері начебто не поїхав до Бразилії через травму. А ось Самір Насрі залишився вдома чітко через тренерське рішення. Дешам взяв тих, хто буде корисний для колективу.

У французькому випадку, на відміну від бразильського, молодість – не означає вада. В команді Дешама немає таких неоднозначних особистостей, як Жо чи резервіст «Шахтаря» Бернард. Усі гравці на ходу, усі виступають в топ-чемпіонатах і відіграють у своїх клубах провідні ролі. Звісно, Гондурас – то не суперник. Але в тому й річ. Що три м’ячі стартовому опонентові французи забили, виклавшись відсотків на 30-40 від свого реального потенціалу. Матчі плей-офф відбору до мудніалю з Україною продемонстрували, що Дешам має два рівноцінних склади і може проводити глобальну ротацію, ставлячи суперників у тупикове становище.

Група смерті

«Група смерті» і «матч смерті» щотуру. Сліпий жереб звів до однієї групи три команди. Від яких чекають великих звершень. Хтось мусить загинути, а тут ще й збірна Коста-Ріки сплутала карти сенсаційною перемогою над уругвайцями. Зрештою, схильний вважати, що підопічні Хосе Луїса Пінто зробили те, що й мали зробити. Тренер уругвайців Оскар Табарес не помітив, як усі його ключові гравці постаріли. Зверніть увагу, що усі оборонна ланка (воротар Муслера, беки Максі Перейра, Дієґо Луґано, Дієґо Ґодін і Мартін Касерес, а також «хвилеріз» Аревало Ріос) входили до бронзової команди зразка 2010 року. Як повноцінні гравці основи, разом з нападниками Дієґо Форланом, Едісоном Кавані та травмованим наразі Луїсом Суаресом. Не дивно, що на фоні в’юнких, легких костаріканців уругвайські оборонці виглядали неповороткими.

Гадаю, навіть у випадку, якщо повернеться в основу Суарес, у матчі з другого туру з англійцями уругвайцям буде складно. Гра, у якій чимало засновано на індивідуальній майстерності нападників, може бути ефективною за умови надійності тилів. А в обороні уругвайці виглядають неповороткими. Складно сказати, як вони збираються стримувати стрімких Руні, Старріджа та Стерлінга. Ті й італійцям з їх командною дисципліною проблем принесли чимало. Про Уругвай годі й говорити.

Стосовно ж матчу Італія - Англія схильний погодитися з аналітиком UA-Футболу з питань тактики Іваном Гуком. За якістю гри то був найсильніший матч поточного мундіалю. Процент точних передач у переможців перевищив 90 відсотків. Щоправда, поряд з позитивом треба відзначити, що італійці наприкінці зустрічі суттєво підсіли фізично. З іншого боку, при такій інтенсивності гри нічого дивного в цьому немає.