Хроніка загибелі Непереможної армади. Тактичний аналіз Іспанія - Чилі

Які висновки зробив Вісенте Дель Боске з поразки від Нідерландів 1:5, стали зрозумілими відразу зі стартовим складом. Й тут ми знову повертаємось до питання Хаві. Іспанія з Хаві та без нього - це різні команди, він був присутній на полі у першому матчі, але необхідного руху не давав, головна проблема полягала в тому, що Хаві не встигав накривати суперника при втратах м’яча. З цим було пов’язане рішення наставника перевести свого лідера у позицію десятого номера, щоб зменшити зону роботи на захист.

Проти Чилі Хаві залишився у запасі, очевидно, його нинішній стан не дозволяє демонструвати того рівня, до якого всі вболівальники Іспанії і «Барселони» звикли. Якщо проти голландців система трансформувалась з «4-3-3», особливо після замін, до «4-2-3-1», якраз через зону дій Хаві, то цього разу Вісенте Дель Боске обрав відразу «4-2-3-1». Ін’єста - лівий вінгер з маневром глибоко до середини (його завдання на гру залишились такими ж), Сілва розташувався на місці атакуючого півзахисника і Педро мав дати ширину на правому фланзі, де під ним працював не настільки активний у атакуючих діях Аспілікуета.

Чи міг Дель Боске прогнозувати таку ж систему гри від Хорхе Сампаолі «3-4-1-2», яку обрав у попередньому матчі Луї ван Гал? Відповідь очевидна - він мав це знати. Адже не рішення наставника чилійців пов’язане з аналізом попереднього матчу іспанців, це його система, яку чилійці неодноразово використовували у відборі.

Але змінюючи декілька гравців по позиціях Дель Боске нічого не змінив з огляду на рух від опорних півзахисників команди, там було потрібно тиснути на Відаля, що був розташований у позиції атакуючого півзахисника, та на Чарлеса Арангіса. Це та двійка гравців, які з середини - або за рахунок руху, або за рахунок пасу розганяють атаки Чилі. Як протидіяти цій системі, дуже якісно показали австралійці у матчі з Нідерландами. Але ні Хабі Алонсо, ні Бускетс не займали настільки високих позицій, щоб активно пресингувати цю двійку при втратах м’яча, а до сильних якостей гри Ін’єсти та Сілви, явно не належать вміння грати у відборі. Все це вкупі дозволяло Чилі вільно виходити у швидкі атаки.

Неважливо, хто саме - Піке чи Мартінес у центрі захисту, форварди мають перевагу, бо працюють на швидкості лицем до воріт, ну і просто швидкісні якості Санчеса і Варгаса вищі за швидкісні характеристики центральних захисників Іспанії. Потрібні були тренерські рішення, які б унеможливили розвиток швидких атак суперника, чого від Дель Боске ми не дочекались.

Формації команд

Якщо вести мову про тренерів-тактиків на цьому мундіалі, то Хорхе Сампаолі саме один з таких. Він дуже детально підходить до розбору гри суперників і завжди може запропонувати щось нове. Проти Австралії вибір наставника «4-1-2-1-2» з ромбом у середини був зумовлений бажанням контролювати м’яч і територію. Те, що сьогодні не вдавалось Нідерландам проти Австралії, не було проблемою для Чилі, в тому матчі вони контролювали м’яч 65% , а в перших 20 хвилин - 75%, коли вони подавили суперника своїм пресингом.

Проти Іспанії наставник обрав «3-4-1-2», там не було стартового пресингу і загалом ця система гри має відмінності в переході до пресингу. Місцями в середині першого тайму і під кінець чилійці вели пресинг у системі «3-1-3-3», де двійка латералів підіймаються високо до Арангіса, а Відаль веде тиск на суперника по позиції центрфорварда. Можемо пригадати, що саме цей тип пресингу в системах з трьома центральними захисниками награвав ще Марсело Б’єльса, великим шанувальником якого є Хорхе Сампаолі. Пресинг Чилі - це по суті єдина відмінність від збірної Нідерландів у першій грі, зрештою ідентичний підхід до побудови позиційного захисту «5-3-2» або рідше «5-2-3».

У атаках Сампаолі в різних системах розставляє дуже широко форвардів. Так, з Австралією Вальдівія працював як фальшива дев’ятка, а Санчес і Варгас, як «інсайди». Цього разу було менше позиційних атак, але в тих що були Відаль висувався в позицію фальшивої дев’ятки, він фактично позначав свою присутність по зоні нападника, при цьому вів рух по всій ширині поля, відкриваючи зону під Санчеса чи Варгаса. Таким чином, Сампаолі зберігає ширину атаки в першій її фазі, а у позиційних ширину витримують латералі, що дозволяє Варгасу (в основному) зміщуватись на місце центрфорварда, Відаль під ним або здвоєний напад.

По перерві Дель Боске замінив Алонсо на Коке, останній розташувався в центрі поля над Бускетсом, Сілва опустився на крок до низу, з переходом у «4-3-3», але знову ж таки це «барселонські» «4-3-3», цього сезону з Ін’єстою у півпросторі між позиціями лівого форварда і лівого центрального півзахисника. Тиску на фланги у цих варіантах не вистачає, що дозволяє говорити про асиметрії у нападі, але ця асиметрія, пов’язана з низьким розташуванням Андреаса, погано покриває поля, зменшує плацдарм для дій команді, що у свою чергу значно спрощує ведення захисту для суперника.

Хорхе Сампаолі відповів появою Феліпе Гутьєрреса замість Арангіса: заміна по позиції, яка мала освіжити гру, в цій зоні для Сампаолі важливо, щоб був гравець рухливий, який може з’єднувати ланки між Діасом і Відалем, це також один з двох виконавців яких суперники мають відразу пресингувати при втратах м’яча, щоб убезпечити себе від швидких атак. Чилі нічого не дав створити іспанцям за винятком дальніх ударів і легко довів свою перевагу на полі.

Статистика

Підсумки

Ця Іспанія без Хаві не здатна швидко рухати м’яч, без швидкого руху м’яча вона надто прогнозована - ці моменти можна було спрогнозувати і до чемпіонату. Питання було, як Дель Боске буде керувати грою, які тактичні засоби мають допомогти зіграти на сильних якостях своїх підопічних, а які мають нівелювати поганий рух м’яча. Як виявилося, у Дель Боске не було ніяких напрацювань, він все ще вірив, що можна буде виїхати на старому багажі. Можна довго розповідати про фізичну виснаженість гравців Іспанії, про те що вони просто постаріли, але 1:7 після двох турів - це в першу чергу адекватна відповідь Дель Боске, якому вочевидь не вистачило тренерських ідей, на цьому Мундіалі.

Хорхе Сампаолі тактично переграв наставника Іспанії, як і Луї ван Гал, у підсумку саме тренери тактики виводять свої збірні з цієї групи вже після другого туру.