Бразилія - Нідерланди 0:3. Хтось з колін, хтось - на коліна

Чемпіонат світу з футболу 2014. Матч за 3-тє місце

Бразилія. Бразиліа. "Національний"
Головний арбітр: Джамель Хаймуді (Алжир)
Бразилія - Нідерланди 0:3

Голи: Робін ван Персі 2 (пен.), Дейлі Блінд 17, Джоржіньо Вейналдум 90+1
Бразилія: Жуліо Сезар, Тьяго Сілва, Давід Луїс, Пауліньо (Ернанес 57), Оскар, Максвелл, Рамірес (Халк 73), Луїс Густаво (Фернандіньо 46), Вілліан, Жо, Майкон
Нідерланди: Яспер Сіллессен (Міхел Ворм 90+4), Рон Влаар, Стефан де Врей, Мартінс Бруно Інді, Дейлі Блінд (Деріл Янмаат 70), Джонатан де Гузман, Робін ван Персі, Арьєн Роббен, Дірк Кейт, Йорді Класі (Йоел Велтман 90), Джоржіньо Вейналдум
Попередження: Тьяго Сілва 3, Фернандіньо 54, Оскар 68 - Арьєн Роббен 9, Джонатан де Гузман 36

Розповідають про такі матчі зазвичай штампами. Мовляв, боротьба за честь після програного півфіналу, можливість голосно грюкнути дверима, трохи підсолодити свою гірку пігулку. Воно дійсно так і є – незважаючи на огидливе ставлення прихильників футболу до банальностей. І може, до прикладу, Луї ван Гаал на прес-конференції розриватись зі словами щодо недоречності такого матчу – хіба сьогодні йому хотілось програти? Хіба, незважаючи на те, що йому, як і його сьогоднішньому візаві, очікування цього матчу наче кістка в горлі стояло після півфінальної зустрічі, не хотілось завершити турнір перемогою? Отож… Фінал – це емоції, почуття грандіозності, усвідомлення своєї особливості і передчуття здійснення мрії; а втішний фінал – тест на стійкість, можливість забутись і піднятись з колін. Такий він – цей матч. Його специфіку просто потрібно сприймати як константу.

Та й не діти грають у футбол на такому рівні. Всі повинні розуміти, що життя – це не тільки світлі смуги. Іноді більшої поваги заслуговують не ті, хто від старту до фінішу пройшов прямою дорогою і на одній значимій висоті, а ті, хто після падіння, після крутого віражу зумів піднятись на ноги і продовжити свій шлях. Обом тренерам важливо було переступити за фінішну лінію з широко розправленими плечами; для обох це був останній матч в якості головного тренера своєї збірної, тому його (матч) просто потрібно було виграти.

Луїс Феліпе Сколарі наважився на кадрову ротацію, тому за Бразилією було особливо цікаво спостерігати. В центр захисту повернувся Тьяго Сілва, зате зліва вийшов не Марсело, а партнер Сілви по ПСЖ Максвелл. Відтак, тільки один гравець оборонної лінії "селесао" в цьому поєдинку представляв не французького чемпіона – Майкон. Вихід в опорній зоні поруч з Луїсом Густаво Пауліньо не став сюрпризом, а от Рамірес в допомогу центральним хавам, Вілліан - на фланзі, та Жо на вістрі атаки – несподіванки (хоча, "Феліпао" говорив напередодні, що будуть заміни). Тільки Оскар з лінії, яка в ідеалі повинна створювати креатив, зберіг своє місце в основі.

Луї ван Гаал Де Йонга в центрі поля змінив на Йорді Класі, а Снейдера (вимушено) – на де Гузмана. В іншому все так само, як і проти Аргентини. Мартінс Інді, Рон Влаар, Стефан де Врей – захисники перед Яспером Сіллессеном. Дірк Кейт та Дейлі Блінд – латералі. Джоржіньо Вейналдум допомагав Класі руйнувати в центрі поля, поруч розташувався де Гузман (хтось із них мав, до речі, створювати). Ну і Арьєн Роббен з Робіном ван Персі, звичайно ж, діяли в атаці.

Бразилія на цьому чемпіонаті – театр одного актора. Коли був Неймар, то гра "селесао" будувалась виключно через нього, хоча візуально і не була такою помітною залежність колективу від нападника "Барселони". Коли ж Неймар випав через травму, то команди не було взагалі (як проти Німеччини), або її тягнув інший гравець – як Оскар сьогодні. Хоча, тягнув – то гучно сказано. Швидше намагався підштовхувати, але під тягарем майже провальної гри центральних захисників та півзахисників "селесао", колектив тільки погружався в трясину. Один удар по центру в руки Сіллессену, один небезпечний простріл зі штрафного і ще кілька стандартів, зароблених талантами Оскара (не тільки ігровими, а й акторськими) – ось такий здобуток господарів в першому таймі. Нідерланди цю Бразилію розбирали на деталі відточеними командними діями.

"Помаранчеві", можна припустити, ще до старту розробили план по грі на контратаках, а отримавши вже на 2-й хвилині матчу перевагу в рахунку – точно відкинули всі сумніви. "Солодка парочка" організувала гол з пенальті (ван Персі віддав на Роббена, той втікав від Сілви, але капітан Бразилії зупинив Арьєна фолом; з "точки" пробив ван Персі), нижче плінтуса опустивши моральний стан господарів. До слова, якщо хтось збирається доводити неправомірність призначення одинадцятиметрового, відштовхуючись від того, що стартова фаза фолу Тьяго Сілви була ще до лінії штрафного майданчику, не повинен замовчувати й того, що капітан, по суті, мав отримувати червону карточку. Арбітр, можливо, і наробив помилок в тому епізоді, але ще не зрозуміло, зашкодили вони бразильцям, чи, навпаки, применшили катастрофічні наслідки.

Як би там не було, й так подавлені господарі отримали ще одного удару, який загрожував тепер уже цілковитою дискредитацією "селесао" в очах ранимих вболівальників. І якщо в когось ще залишалась надія на позитивний для підопічних Сколарі підсумок цього матчу, то розбив її на 17-й хвилині Дейлі Блінд. Після подачі де Гузмана з флангу, Давід Луїс неоковирно вибив м’яча з воротарської зони в центр штрафного майданчику, де самотній Блінд мав вагон і маленьку теліжку часу для того, щоб прийняти рішення – 0:2. Міг далі хоч Оскар, хоч хтось інший робити що завгодно – бронзові нагороди вже чекали шиї нідерландців.

Команда Луї ван Гаала в другому таймі у повному складі "окопалась" на власній половині поля, тільки в рідких моментах створюючи натяки на контратаки. Європейців все влаштовувало, зважаючи на безпорадність Бразилії в атаці і на швидкість Роббена, який чекав шансу скористатися вільним простором. Дочекався на першій компенсованій хвилині, віддавши класний пас на Янмаата, котрий продовжив далі на Вейналдума, а той вже сильним ударом вразив кут воріт Сезара. Що Бразилія? Удари Ернанеса та Давіда Луїса цілі не досягнули, чергове акторство Оскара арбітр оцінив жовтою карточкою за симуляцію (в тому моменті, до речі, травми зазнав Дейлі Блінд), виходи Фернандіньо та Халка нічого не змінили. Не 1:7, але за суттю і стилем цієї поразки – так само безславно; з антирекордом пропущених четвертою командою на чемпіонатах світу голів в двох заключних матчах. Більше говорити тут немає про що.

А про Нідерланди можна… Жодної поразки на турнірі в ігровий час, чотири пропущені м’ячі, тільки один – у плей-офф і третє місце після срібних нагород у 2010-му році. Тільки безумець буде сварити збірну Нідерландів за такий виступ на бразильському Мундіалі. Але самі "помаранчеві" до кінця не щасливі, так як небезпідставно розраховували на більше. Та цього "більше" не сталось…

P.S.: приблизно за дві хвилини до закінчення матчу Луї ван Гаал Сіллессена замінив на Міхела Ворма, ставши першим і, відповідно, поки що єдиним тренером, котрий задіяв на чемпіонаті світу всіх 23-х гравців. У час прагматичного футболу такі тренерські ходи – то романтика. Гідне завершення турніру помаранчевою братією. Гідне в усіх аспектах.

Фото - fifa.com