Бритва Сабельї. Тактичний аналіз матчу Аргентина - Нідерланди

Pluralitas non est ponenda sine necessitate

Алехандро Сабелья за відсутності одного з лідерів свого колективу відмовився від агресивної системи ведення гри «4-3-1-2». У цьому варіанті в центрі поля четвірка розташована ромбом: Маскерано - нижній опорний півзахисник, над ним лівіше за відсутності Ді Марії міг бути Гаго, правіше - Перес і вище - Мессі. Ця тактична схема створює чисельну перевагу в центральній частині поля, що дозволяє добре контролювати м’яч. Проти Нідерландів у другій зоні футбольного поля у «Небесно-блакитних» були б ситуації чотири в три, що добре для контролю м’яча і розвитку атак у першій фазі. Вище - двійка форвардів Ігуаїн і Лавессі в позиціях «інсайдів», у початковій фазі флангової атаки один з двійки нападників створює ширину поля з подальшим рухом у коридор між центральними захисниками.

Проблема цієї побудови - фланги. Справа Сабалета може високо підтримувати атаку, розтягуючи захист суперника у ширину, якраз для створення коридорів між центральними захисниками, в які мають зміщуватись форварди. Зліва Рохо не так активно вміє підтримувати атакуючі дії. Недолік ширини атаки, особливо проти системи Ван Галя «3-4-1-2», що у позиційному захисті на власній половині поля трансформується у «5-3-2», дозволяє дуже компактно зустрічати суперника, фактично не надаючи простору в коридорах і між лініями захисту та півзахисту. Щільність побудови - це також проблема для Мессі з пошуком зони, по якій можна розвивати атаку. Крім цього, варто сказати, що з Ді Марією у складі Аргентина вела перебудову з «4-3-1-2» на «4-3-3» з інвертованими форвардами, що важко уявити з Пересом.

Формації команд

Міг Сабелья і розглядати варіант з Маскерано, який опускається у зону між двох центральних захисників у першій фазі розвитку атаки (подібний варіант до того, що у матчі з німцями використовувала Бразилія). Він більш природній, адже Маскерано, за великим рахунком, зараз більше центральний захисник, ніж опорний. Але потрібний був рух від Рохо і Сабалети високо вперед, а це - більше ризику, на що також не пішов наставник Аргентини, хоча, повторимось, з цими виконавцями це значно простіше втілювати у життя, ніж намагався зробити Сколарі.

«4-4-2» - це вибір Алехандро Сабельї, тобто простіше, надійніше позаду. Можливо, з відмовою від контролю території і м’яча. Два флангових півзахисника, Лавессітаі Перес, могли зміщуватись на один фланг для ведення позиційних атак. Вертикально розташовані центральні півзахисники, Маскерано – нижче, Білья - вище, коли м’яч у Аргентини і Мессі на одній лінії з Ігуаїном. При розташуванні на власній половині поля - Мессі трішки нижче Ігуаїна, з переходом у «4-4-1-1». Чіткий поділ шість на чотири у сторону захисту. Створення чисельної переваги на певних ділянках поля лише під час змін позиції від крайніх півзахисників, або зміщень від них на правий край з підтримкою Сабалети. Дуже обережно, хоча саме цього і чекали від Сабельї, а активна гра у атаку в попередніх матчах радше була викликана слабкістю суперників.

Луї ван Гал у цілому нічого не змінював у тактичному розташуванні команди, притримуючись обраної системи «3-4-1-2», хіба повернення до основи Найджела де Йонга варто відзначити з позитивних моментів для Ван Галя. Де Йонг більше зосереджений на роботу за лінією м’яча, навіть при атаках Нідерландів мінімум четверо за лінією м’яча. Вейналдум - трішки вище, але також з контролем підключень Більї до атаки. Як бачимо, тренери обрали різні обрані системи гри, але як Аргентина, так і Нідерланди, зорієнтовані на захист.

Двійка чистих шостих півзахисників у Аргентини фактично звільняла зону для Вейналдума при веденні позиційного захисту. Без м’яча він рухався високо, змінюючи формацію голландців. Окрім звичних «5-3-2» і «5-2-3» зі Снейдером на позиції центрфорварда, був варіант «5-1-1-3», в якому Вейналдум висувався в позицію центрфорварда при роботі без м’яча, а Снейдер - під трійкою нападників. Але як і раніше ця система ведення гри все ще не виглядає достатньо збалансованою у голландців. Крайні захисники в більшості випадків просто займають зони на лінії з центральними захисниками, без активного тиску на вінгерів суперника.

Заміни Ван Галя не змінювали тактичне розташування. Янмат, що замінив Інді, зайняв позицію правого латераля, Кейт змістився на лівий край, а Дейлі Блінд -на місце лівого-центрального захисника. Так само і заміни Сабельї проводились по позиціях - Паласіо на місце крайнього півзахисника і Агуеро замість Ігуаїна, продовжуючи використовувати схему «4-4-2» або «4-4-1-1». Обидві команди зустрічали суперника максимум на межі другої і третьої зони футбольного поля, а переважно у центральній частині, без високого пресингу. Навіть при втратах м’яча не виникало гострих ситуації, чисельна перевага завжди була у команди що веде оборону. У кращому випадку можна було спостерігати ситуації два проти чотирьох або три проти п’яти.

Навіть для таких майстрів дриблінгу як Мессі і Роббен цього було не достатньо, щоб створювати небезпеку, тут мало провести вдалу дію один в один, все рівно команда, що веде захист, залишалась з чисельною перевагою. Лише два моменти на дві команди за 90 хвилин у Ігуаїна та Роббена - це ілюстрація обраного плану на гру від обох наставників. Нічого не змінилось з тактичної точки зору і у доданий час, окрім декількох індивідуальних помилок, викликаних втомою. Також на фоні фізичної втоми легше було працювати Мессі. Та все ж, не зважаючи на момент Паласіо, гра підійшла до свого логічного завершення.

Статистика

Підсумки

Можна було більшого очікувати від Алехандро Сабельї - навіть без Ді Марії у нього достатньо гравців групи нападу, щоб будувати більш атакуючий футбол, але, з іншої сторони, Аргентина нічого не дозволила створити супернику, тому, мабуть, такий футбол має право на життя. Напевне, важко дорікати конкретно по цій грі і Луї ван Галю – можливо, його команда не виглядала достатньо цілісною у новій тактичній системі, а загрози попереду фактично створював Роббен завдяки власній індивідуальній майстерності. Але цього вечора вони також майже нічого не дозволили створити біля власних воріт.

Нідерланди на останніх двох чемпіонатах світу програли лише одного разу, але все ж якості у грі їм не вистачало. Мабуть, не такого футболу від них очікувала переважна більшість вболівальників…