Підсумки другої частини сезону 2010/2011. "Оболонь"

Чогось недавно завершений чемпіонат для «Оболоні» нагадує казку. Напередодні сезону пивоварів розглядали як головного претендента на виліт, що, здавалося, початок сезону і підтвердив. Але згодом «Оболонь» ніби встала з попелу і видала декілька сенсаційних результатів і закріпилася в середині турнірної таблиці. Після зимової перерви команда не лише втрималася на зайнятій позиції, а ще і мала шанси на боротьбу за єврокубки, але ними так і не скористалася і схоже, не дуже то і хотіла ними користуватися.

Хоча після закінчення осінньої частини чемпіонату почали поширюватися чутки, що у лідерів «Оболоні» - Олександра Рибки, Євгена Лозинського та Сергія Сибірякова закінчуються контракти, а грошей на підсилення не передбачається. Все це так і залишилося чутками, всі троє залишилися, а робота на трансферному ринку принесла цілком пристойні результати. За добре відомим маршрутом зі «Львова» прибули захисники Ігор Ільків і Олег Леонідов, завдяки чому у Ковальця з’явився достатній вибір серед гравців оборони, а втрата когось з основних гравців не ставала критичною (хоча варто відзначити, що в деяких матчах на позиціях захисників виходили хавбеки Владислав Лупашко та Іван Котенко). Враховуючи довгострокову дискваліфікацію резервного голкіпера Олега Остапенка на його місце підшукали Костянтина Махновського, якого орендували до кінця сезону в польській «Легії». А найгучніші придбання були зроблені перед самим початком весняної частини – з львівських «Карпат» перейшли брати Баранці, збільшивши кількість колишніх футболістів ФК «Львів» у складі «Оболоні» до дев’яти чоловік (Худзік, Мадзюк, Панас, Лупашко, Котенко, Ільків, Леонідов, Борис Баранець, Григорій Баранець). Подібне побачити можна хіба що в «Кривбасі», де виступає немало екс-гравців якраз «Оболоні». Багато галасу наробила поява в розташуванні команди колоритного персонажу – японця ГоНагаока, який встиг пограти в Бразилії, Канаді, Франції, Італії, Польці та Латвії і добре володіє російською мовою. Проте до кінця чемпіонату японець не лише на полі, і у заявці на чемпіонат не з’явився (його як вільного агента можна вносити в заявку в будь-який момент), а «Оболонь» провела сезон виключно українськими футболістами. Хоча ніхто з новачків не став незамінним гравцем стартового складу (Борис Баранець приймав участь у всіх матчах, але в більшості випадків або виходив на поле з лави запасних, або ж його замінювали по ходу гри), за виключенням Махновського, всі зробили немалий внесок в достатньо вдалий виступ пивоварів навесні. Якщо Ільків і Леонідов використовувалися скоріше для підміни основних гравців (Пластуна, Лозинського та Кутаса) у випадку дискваліфікацій, то Баранці загострили конкуренцію за місця в центрі поля, а кадрова ротація після їх появи стала набагато ефективнішою, а самі брати зуміли відзначитися забитими голами в ворота запорізького «Металірга» (Григорій) і «Арсенала» (Борис). Втім не завжди і в них все виходило, зокрема у грі проти «Зорі» Борис Баранець не зміг повноцінно замінити травмованого Сибірякова. Але в цілому прихід кожного з цих футболістів себе виправдав.

Окремо варто відзначити, що поява нових футболістів ніяк не вплинула на тактичну схему. Сергій Ковалець як використовував розташування на початку сезону 1-4-2-3-1, так не відмовився від неї навесні, якщо не брати до уваги останні хвилини матчу проти «Металургу» (Запоріжжя), коли на полі не було жодного номінального форварду і ніхто з чотирьох атакувальниххавів не поспішав зайняти місце на вістрі атаки. Навряд чи це була спроба випробувати схему, яку свого часу досить вдало реалізував на чолі «Роми» ЛучаноСпалетті, а скоріше єдиний боєздатний форвард, якого тоді мав у розпорядженні Ковалень, Олександр Бодаренко тоді просто стомився. А в грі проти «Карпат» на полі одночасно зявилися два форварди, але Олександр Мандзюк грав на фланзі півзахисту, а на вістрі,як завжди, був один гравець – Олександр Бондаренко.

Весняні виступи «Оболонь» розпочала у Кривому Розі. Гра проти принципового суперника вийшла бойовою, а підопічні Ковальця зуміли проявити характер і переломити невдалий для себе хід гри. Наступна гра проти аутсайдера запорізького «Металургу» виявила залежність киян від декількох гравців, насамперед єдиного гострого форварда Олександра Мандзюка. За відсутності його, а також Павла Худзіка і Вадима Панаса гра проти не надто добре підготованого і незіграного суперника йшла дуже важко і лише відчуття моменту і порозуміння братів Баранців дозволило вирвати перемогу. Не зовсім вдалими вийшли настіпні два матчі. Спершу протистоянні з «Зорею» команда в першому таймі мала помітну перевагу, але після травми Сибірякова гра розлагодилася і в результаті команда поступилася. Потім домашній грі проти «Арсеналу»гостям в компенсований час вдалося зрівняти рахунок, що теж було не надто приємно для біло-зеленої київської команди.

Найбільш казковим став поєдинок на «Донбас-Арені». В 2009 році саме грою проти «Оболоні» «Шахтар» відкривав новенький стадіон. Та гра закінчилася нищівним розгромом команди Юрія Максимова. Цього разу все було на користь повторення ситуації – бажання поститися за поразку в першому колі та травму Фернандіньо, а також реабілітуватися після поразки від «Барселони». Проте вийшло все навпаки, і краще налаштовані футболісти «Оболоні» зуміли в меншості здобути перемогу завдяки чудовому штрафному удару у виконанні Сергія Кучеренка. Іншою важливою деталлю того поєдинку стала поява на полі маловідомого голкіпера Ігоря Березовського, який замінив в другому таймі травмованого Олександра Рибку. Двадцятирічний хлопець досить впевнено відіграв проти чемпіона, а також непогано виглядав в наступних поєдинках. Проти одного з претендентів на бронзу «Карпат» Ігор пропустив після контратаки, коли після того як м’яча прокинули повз голкіпера, а Вадим Сапай зрізав м’яч у власні ворота. На той момент «Оболонь» вела в рахунку і грала в меншості. Гра завершилася в нічию, незважаючи на шалений штурм воріт «Оболоні». Гра у Луцьку стала ледь не найбільш невиразною в другому колі, а єдиним позитивом для киян стала гра Березовського, який в декілька раз виручив команду в дуже складних ситуаціях. Після поразки в Луцьку в «Оболоні» залишалися математичні шанси залишити Прем’єр Лігу. В подібній ситуації Сергій Ковалець вже був два роки тому, коли після невдач наприкінці сезону доля його тодішньої команди – ФК «Львів» - вирішувалася в останньому турі протистоянні з «Карпатами». Ту гру Ковалець програв і «Львів» розпрощався з елітою. Тому наставник киян чудово розумів, що до такого стану краще не доходити. «Іллічівець» на той момент перебував на передостанній сходинці і очки їм були потрібні як повітря, але «Оболонь» вирішила, що зараз не час для благодійності і впевнено перемогла 2:0. Між іншим, вперше в історії протистоянь цих команд.

Після цього казка закінчилася. Виліт «Оболоні» вже не загрожував, а команда відверто не готова для гри на міжнародному рівні. Три останні гри «Оболонь» програла, що мало позначилося на турнірному становищі. Команда показувала пристойну гру, але перемагали суперники з більшою турнірною мотивацією. Дивним залишається те, що в цих останніх турах не дали можливості перевірити свої сили молодим футболістам. Так, в цих матчах грали виходили на поле Ігор Березовський, Ігор Пластун, Юрій Путраш та Олександр Толстяк. Проте останній провів на полі лише 15 хвилин, а Пластун давно є гравцем основного складу. Чи не краще було б випробувати зайвий раз Шевчука, Зарічнюка, Бондарнека? Чи дати можливість дебютувати Вадиму Родіні чи Юрію Яковенку, або іншим гравцям молодіжного складу?

Загалом в другій частині чемпіонату «Оболонь» в 11 поєдинках здобула три перемоги, тричі зіграла в нічию і п’ять разів поступилася, з 33 можливих очок було набрано 12, що становить 36,4%. Багато це чи мало залежить лише від завдань, які ставить перед собою команда.

Казка закінчилася почалося життя, яке завжди висуває проблеми. А проблеми були і ході сезону. З 34 очок «Оболонь» 10 набрала в матчах проти «Динамо» та «Шахтаря». Не так і багато людей сумнівалися в справедливості цих перемог і нічиєї. Низька мотивація, а може навіть і просто зневажливе ставлення, суперників; їх внутрішні проблеми; шалена мотивація «Оболоні» і якісна тактична підготовка стали основними причинами таких результатів. Але не навряд чи варто очікувати такого в майбутньому. Інша проблема стосується фінансових можливостей команди, а точніше чи вдасться зберегти боєздатний колектив і знайти гідну заміну тим, хто залишить команду. А такі проблеми вже постали перед керівництвом клубу і тренерським штабом. Олександ Рибка підписав контракт з «Шахтарем»; закінчилися контракти у Євгена Лозінського і Олега Карамушки, які залишають «Оболонь»; закінчився контракт у Олега Мазуренка і, зважаючи на вік заслуженого ветерана, йому запропонували місце в структурі клубу. Ходять чутки про інтерес до інших футболістів, зокрема про перехід Павла Худзіка до складу «Зорі». І не обов’язково, що переходами цих гравців справа і обмежиться.З іншого боку важко сказати, чи буде від цього комусь вигода. «Оболонь» в цьому чемпіонаті була сильна колективними діями, і одразу пригадується «Валенсія» Ектора Купера, яка як команда була дуже сильна, але лідери тієї команди в інших клубах на такому ж високому рівні не заграли. Але що буде далі стане відомо лише з часом.

І на останок статистика гравців в весняній частині чемпіонату.

Головний тренер: Сергій Ковалець.

Тренери: Олег Ратій, ВячеславНівінський

Тренер воротарів: ВячкеславМавров.