Олександр Лівшиць: Мене, як футбольної людини, вже не існує

Олександр Лівшиць розповів про те, що "клуб, як юридична одиниця, перестав існувати".

- Апеляційний комітет ФФУ визнав легітимним рішення іншого свого комітету - з питань атестації клубів, отож "Кривбас" позбавлено ліцензії на участь у ПЛ наступного сезону…
- Так ви би краще звернулися за поясненнями до тих людей, які згадане рішення ухвалювали! Що ви від мене хочете? Мене, як футбольної людини, вже не існує, внаслідок того, що не існує ФК "Кривбас" (Кривий Ріг).

- Даруйте, що наступне запитання звучатиме "трохи по-дебільному": наскільки зрозумів, ви не маєте права брати участь у прем’єр-лізі, але в першому, другому дивізіонах - будь ласка. Чи не так?
- Не так: клуб, як юридична одиниця, перестав існувати. Тобто в жодних лігах і турнірах грати не може в принципі… Фізично ФК "Кривбас" спочив.

- Чесно кажучи, навіть не знаю, що сказати. Тоді вибачте, що потурбував у такий момент, вам, очевидно, неприємні мої допитування…
- …(Перебиваючи). Давайте так: уся ця ситуація є дуже простою - ну, немає в місті Кривому Розі грошей на футбол! Ось і все! Я вісім років займався "Кривбасом", постійно робив спроби знайти людей, які би мені допомагали в цій справі, та марно. Навіть тепер стараюся: кричу на всю Україну - "Заберіть у мене клуб!" - та ніхто не відгукується, ніхто не хоче… Розумієте, Кривий Ріг - то ж вам не Київ, у нас можливості в стократ менші, що ж ви хочете…

- Кажете, що ніхто до вас із пропозицією продати чи передати ФК не звертався, проте побутують розмови, ніби колишній президент "Кривбасу" Сергій Поліщук виходив на вас якраз із такими намірами.
- Це неправда: ні Поліщук, ні будь-хто інший не здійснював спроб зустрітися зі мною чи просто поговорити - бодай у телефонному режимі… Повторюю: вісім років - довгих вісім років! - я займався цим клубом, стукав у всі двері, та ніхто мені не відчиняв… Розумієте, ніколи так не було, щоби я тягнув його сам: увесь цей процес здійснювався за участі моїх бізнес-партнерів. А тепер вони порозбігалися. Усі…

Я дуже старався, мріяв, аби "Кривбасом" опікувалися принаймні двадцять осіб, але в мене нічого не вийшло. Дехто каже, що не має необхідних коштів, дехто не хоче ділитися… Не вийшло в мене, бо все дуже просто, все вкладається в такий логічний ланцюжок: уболівальники хочуть великого футболу - великий футбол потребує великих грошей - у Кривому Розі великих грошей немає - …Можете самі продовжити.

- Знову ж, даруйте, але чим тепер займатиметеся, це ж драма для вас?
- Та у вас адекватні запитання!.. Драма, так, так… Однак що я можу вдіяти? Мене тепер роблять винним у всьому, все на мене звалюють, але тут нічого не поробиш, у нас кожен може висловлюватися про будь-що, а особливо легко висловлюватися тоді, коли не знаєш справи ізсередини… Мені закидають, що я знищив футбол у Кривому Розі, проте, гадаю, якби я свого часу не підхопив "Кривбас", ситуація, аналогічна нинішній, сталася б уже тоді, ледь не десятиріччя тому…

Усі чекали на мою відставку упродовж цих років. Дочекалися: оскільки футбол у нашому місті нікому не потрібен, значить, не буде його в нас!..