Весняні підсумки. "Динамо". Без стремління човен не пливе

Цьогоріч кияни встановили відразу кілька сумних для себе рекордів. Черговий безтрофейний сезон вони вперше за часи виступів у незалежних чемпіонатах України завершили на третьому місці і стали тим самим першими в нашій державі власниками всіх комплектів медалей. Програвши «Шахтарю» 1:4 в 1/16 фіналу Кубка України, «Динамо» вперше в незалежній історії українського футболу поступилося розгромно. Серія з п’яти поразок, яка восени 2012-го призвела до відставки Юрія Сьоміна – ще один «національний» антирекорд киян. Не дивно, що Олег Блохін, обійнявши посаду наставника, взявся перебудовувати «Динамо» радикально. Лише час покаже, чи правильний шлях обрав Олег Володимирович. А чи вистачить динамівському керівництву терпіння – продемонструє найближче майбутнє.

Трансферна діяльність

Кадрова діяльність Олега Блохіна під час зимового антракту була доволі логічною. Звісно, відмова від послуг Оґнєна Вукоєвіча, котрий на правах оренди перебрався в московський «Спартак» сприймалася неоднозначно. Та то було тренерське рішення. Рішучим Блохін був й у решті кадрових питань. По-перше, Олег Володимирович зробив те, що не вдавалося його попередникам – позбавив нарешті команду від значної частини баласту, від гравців, яких він не бачив у колективі. Команду залишили Бадр Ель-Каддурі, Леандро Алмейда, Айїла Юссуф, Бетао і Мілош Нінковіч. Окрім того, в оренду відправилися Андрій Богданов і Раффаел. Фактично відрахував Блохін з команди Артема Мілевського. Дивина лишень у тому, що футболіст, якого головний тренер категорично не бажає бачити у складі першої команди, продовжує виступати у складі дублю. Навіщо? Адже дубль існує не для підтримання форми «відпрацьованим матеріалом», а для підготовки якісного резерву для першої команди.

У молодіжній команді «стажувався» й новачок Сергій Люлька. Там же здебільшого грали запрошені «на виріст» запоріжці Андрій Цуриков та Сергій Сидорчук. Того й іншого тренер потихеньку почав підпускати до основи. Сидорчук після чотирьох виходів на заміну вперше з’явився в основі у 28-му турі, в матчі проти «Іллічівця». Річ у тім, що нездоровими одночасно були Денис Гармаш, Ніко Краньчар та Роман Безус. Врешті, «каші» Сидорчук в інертному матчі проти азовців зіпсувати не міг і удостоївся через тиждень ще одного втрапляння у «старт» - на матч проти «Таврії». Там Сергій отримав на останній хвилині трохи незрозуміле друге попередження і тим самим сезон завершив. Цуриков натомість засвітився в трьох зустрічах, повністю відігравши не принциповий з турнірної точки зору матч останнього туру проти колишніх одноклубників з «Металурга». Іншими словами, Блохін продемонстрував, що сподівається на цих гравців і поступово підводить їх до основи.

Фото - Максим Напльоков

Натомість іспанцю Лукасу, якого «Динамо» орендувало в «Карпат» тренер шансу не дав. Воно й не дивно, адже гравець майже не тренувався взимку і форму набрав лише в другій половині весни. Та й то форму таку, яка дозволяла виходити виключно у складі дубля. Відповідно, це придбання себе не виправдало і в підсумку контракту іспанця в львів’ян кияни викупляти не будуть.

Майже не грав за основу й повернений з оренди з «Дніпра» Олександр Алієв. Зі свіжого телефонного розіграшу Блохіна робимо висновок, що грати й не буде. Очевидно, Олександр у Київ повернувся не стільки тому, що був потрібен «Динамо», скільки через те, що не підійшов Хуанде Рамосу.

За полтавцями Євгеном Селіним і Романом Безусом «Динамо» стежило давно. Блохін цих футболістів свого часу залучив до складу збірної й не дивно, що в «Динамо» вони опинилися якраз при Олезі Володимировичі. Щоправда, обоє дебютом у «Динамо» не вразили. Селін запамятався хіба що непоганим виходом на заміну замість Тайє Тайво після перерви у матчі з «Шахтарем». Але був і катастрофічно провальний поєдинок у Сімферополі, який чітко продемонстрував, чому в більшості зустрічей Блохін виставляв зліва в обороні саме нігерійця. У діях Безуса зашкалював сумбур, проте враховуючи травму і погану форму Ніко Краньчара, Роман користувався більшим тренерським довір’ям, ніж Селін. Попри те однозначного враження про перших три місяці виступів за «Динамо» не залишив ні один екс-ворсклянин, ні інший.

Фото - Денис Руденко

Тим самим, виходить, що єдиним вдалим придбанням киян був хорват Домаґой Віда. Дебютував за киян він на звичній позиції правого оборонця, але коли відновився після травми Даніло Сілва, зайняв місце в центрі оборони поряд з Євгеном Хачеріді. Ця пара стопперів зіграла не без зривів, але в цілому дует Хачеріді – Віда вже можна назвати, мабуть, найсильнішою парою центрбеків в українському чемпіонаті.

Очевидно, не дарма Блохін хвалив Домаґоя ще напередодні матчу групового турніру Ліги чемпіонів, в якому кияни мали зустрітися з заґребськими одноклубниками. Підсумовуючи ж трансферну діяльність киян, можемо зазначити, що динамівський тренер чинив послідовно. Зважаючи ж, що більшість гравців купувалися на перспективу, результати цієї послідовності покаже час.

Фізична готовність

Рік команда розпочала дуже стрімко, в прямому сенсі перебігавши в першому матчі 1/16 фіналу ліги Європи французький «Бордо». Функціонально команда підсідала хіба що в останніх хвилин десять, проте то не дивно, зважаючи, що кияни грали проти суперника, який мав стабільну змагальну практику. Весняні поєдинки продемонстрували, що форсажу форми до стартових міжнародних зустрічей Блохін не робив і це робить йому честь.

Фото - Іван Вербицький

Загалом увесь турнірний шлях команда з фізичної точки зору пройшла рівно. Щоправда, на фоні «Шахтаря», який суттєво переважав усіх суперників з точки зору функціональної готовності, цієї рівності виявилося недостатньо. В останніх 20 хвилин київського «класичного» «гірники» виглядали значно свіжішими й завдяки цьому вирвали заслужену перемогу.

Тактична гнучкість

Усю весняну частину сезону «Динамо» відіграло за схемою 4 – 1 – 4 – 1, яка в ході матчів при потребі трансформувалася в 4 – 2 – 3 – 1. Чистого опорного хава грав лише Міґел Велозу, а ось Лукман Аруна і Денис Гармаш найчастіше діяли як атакувальні хавбеки. Щоправда, чорнової роботи вони виконували чимало. Оскільки до Брауна Ідейє, який грав на вістрі атаки, часто була прикута увага навіть двох оборонців, звільнявся простір для входу в центральну зону наступу крайніх півоборонців Андрія Ярмоленка та Олега Гусєва, а також центральних хавів Аруни і Гармаша. Завдяки швидкості крайків і цим тактичним маневрам кияни мали змогу створювати в безпосередній близькості до воріт суперника чисельну перевагу.

Після того, як Блохін змінив на тренерському містку Юрія Сьоміна, «Динамо» відразу задекларувало бажання повернутися до свого класичного стилю, за яким атакувальні акценти зміщуються з центру на фланги. Іншими словами, Блохін спробував розширити фронт атаки. До певної міри, Олегові Володимировичу це вдалося. Порівняльні характеристики такі: за дев’ять матчів при Сьоміні динамівці організували сім гольових атак через фланги, тоді як за 21 поєдинок керівництва командою штабу Блохіна результативних комбінацій з країв було 18. Окрім того, треба зважити, що значну частину голів з центральної зони «Динамо» забило якраз за рахунок вривань на вістря атаки Ярмоленка чи Гусєва. Також наведена вище інфографіка демонструє, що динамівці добре розігрували кутові.

Пропустило «Динамо» лише 23 голи. Менше тільки у «Шахтаря» - 18. Статистика демонструє, що найбільше результативних помилок теж виникало в центральній зоні. Більше того, найчастіше вирішальними ставали якраз індивідуальні чи позиційні похибки стопперів. Правда, справедливості ради відзначимо, що той же Михалик чи Хачеріді іноді промахувалися у вирішальний момент, бо не встигали страхувати крайніх беків чи опорних хавів. Велозу обидва свої результативні позиційні промахи допустив у київському матчі з «Шахтарем», коли не встигав за Генріхом Мхітаряном.

Оптимальний склад

Гадаємо, якби не травми окремих виконавців, Олег Блохін взагалі не змінював би основну обойму. У воротах тренер зробив чітку ставку на Максима Коваля, відвівши Олександрові Шовковському роль резервіста. Замість Даніло Сілви справа в окремих матчах виходили Віда та Гусєв. Перший грав на краї, коли бразилець був травмований, другий – коли Сілва був дискваліфікований чи пропускав матчі через дисциплінарні санкції Хачеріді. Спершу Блохін страхував дует центрбеків Михаликом, однак після серії невдалих матчів Тараса наставник у екстренних випадках став довіряти місце в центрі Даніло. Тайво зліва теж виграв у Селіна конкуренцію вчисту. Нагоду змінити стан речен Євген мав, провівши хороший другий тайм у зустрічі проти «Шахтаря». Проте наступний матч у Львові проти «Карпат» Євген провів непереконливо і знову міцно засів на лаву.

У центральному трикутнику, окрім основного тріо, іноді виходили Безус чи Сидорчук. Ніко Краньчар навесні з урахуванням єврокубків зіграв лише чотири матчі, а решту часу лікувався. Ярмоленко і Гусєв виглядали незамінними. Олег поступався місцем на фланзі атаки Безусу, Адміру Мехмеді чи Дуду лише тоді, коли на початку року хворів, або потім закривав позицію правого оборонця. Браунові Ідейє на вістрі теж альтернативи не було. Взимку, коли нігерієць затримався, святкуючи перемогу в Кубку Африки, Блохін спробував на місці центрфорварда в матчах з «Бордо» Адміра Мехмеді, однак ця затія виявилася безуспішною.

Кращий гравець весняної частини – Андрій Ярмоленко

Сміємо стверджувати, що свої кращі ігрові якості Ярмоленко розкрив саме при Блохіні. При Сьоміні Андрій вважався одним з лідерів команди, але навіть його непоява на полі зі стартових хвилин сприймалася нормально. Окрім того, при російському тренері Ярмоленко відчував постійні проблеми з функціональною готовністю. Впродовж сезону-2011/2012 і в першій половині останнього чемпіонату Андрій видихався хвилини до 70-ї. Нінішній Ярмоленко і біжить, і, не відчуваючи незручної для себе манери дріботіти, грає зі смаком.

Фото - Олександр Приходько

Якщо й хтось з динамівських гравців виграв особисто від повернення до «канонічного» стилю, то це якраз Андрій. Він – господар свого флангу, а зміщення Ярмоленка у центр стають для суперників справжнім лихом. Щоправда, свій знаменитий удар з лівої в матчах за «Динамо» Ярмоленко застосовує не так ефективно, як у цьогорічних поєдинках за збірну. Втім, мабуть, то проблеми зросту. Як не як, Андрій – молодий гравець.

Розчарування весняної частини – Дуду

Восени Блохін довірив бразильцеві місце в складі й Дуду, здавалося б, нарешті почав виправдовувати видані аванси. Проте стосовно латиноамериканських футболістів у нашому чемпіонаті найчастіше далекосяжних висновків робити не варто. Як то не раз вже бувало, поїхав хлопець у відпустку і не повернувся. Точніше, повернувся тоді, коли поїзд вже пішов. Ні, Дуду, на відміну від Діоґо Рінкона, бодай не загуляв. Він «просто» побив дружину з тещею і ледь не загримів до буцигарні. Врешті, ув’язнення грізний малюк уникнув, але прибув до Києва тоді, коли команда пройшла два збори. Відповідно, період, коли тренерський штаб закладав фундамент фізичної готовності, минув.

Форму Дуду набував уже в ході сезону. Працював, начебто, сумлінно. Якщо вірити Блохіну, вже до початку травня бразилець був одним з кращих на тренуваннях. Власне, через це Олег Володимирович й наважився виставити опального забіяку в основі в ключовому матчі з «Металістом». Очевидно, для суперників то мав бути сюрприз. Проте вихід Дуду зіграв радше на руку слобожанцям. Бразилець провалив гру повністю і був замінений після перерви на Мехмеді.

Кращий матч сезону

26-й тур. «Динамо» - «Дніпро» - 2:0

Цю зустріч кияни виграли надзвичайно переконливо. Настільки, що тренер суперників Хуанде Рамос після матчу звинуватив своїх підопічних у безхаратерності. Фантастичний, може, кращий свій матч у складі «Динамо» видав Лукман Аруна. То він відкрив рахунок, забивши гол, який, за великим рахунком, визначив подальший перебіг подій на полі.

Цікаво, що контратаку, яка призвела до взяття воріт Яна Лаштувки на восьмій хвилині, розпочав перехопленням на власній половині сам нігерієць. Він віддав передачу на Ярмоленка, а Андрій діагоналлю вліво запустив у прорив Велозу. Міґел в свою чергу дав пас на хід Аруні, а той, протягнувши «кулю» метрів п’ять, вистрелив з правої на силу. Другий же гол Лукман забив перед самим свистком на перерву. Ідейє справа віддав на Ярмоленка, а Андрій вдотик викотив м’яч під удар Аруні – 2:0. У другому таймі радше «Динамо» могло забити втретє, ніж «Дніпро» відігратися.

Завдання на літо та перспективи

Команду залишив тренер з фізпідготовки Вінченцо Пінколіні і з огляду на добру фізичну готовність динамівців у весняній частині сезону це рішення виглядає несподіваним. Просто несподіваним. А ось заява президента клубу Ігоря Суркіса про те, який щирий динамівець Вукоєвіч і як його не вистачало навесні – явище, схоже на втручання в роботу тренера. Кумедно виглядають також висловлювання Ігоря Михайловича про те, що не сказали свого останнього слова в «Динамо» Краньчар і Раффаел. Звісно, не сказали. Правильніше б було сказати, що ці футболісти з іменем взагалі залишилися мовчазними. Краньчар за рік перебування в Києві провів лише один повноцінно вдалий матч – в серпні минулого року проти «Волині». Решта – слабка фізична готовність, травми, лікування. Раффаел знаковий хіба тим, що його гол приніс Блохіну першу перемогу в статусі тренера «Динамо». Окрім того були жахливі обрізки в матчі Ліги чемпіонів проти «Парі Сен-Жермен», а також в домашньому матчі з «Металістом».

Варто б пригадати Ігорю Михайловичу, що такі гравці не купуються для того, щоб очікувати, що вони скажуть своє слово колись. «На виріст» Блохін придбав Цурикова, Сидорчука, Люльку і навіть Безуса з Селіним. Такі хлопці в серйозних клубах якраз мали б зростати поряд з футболістами з досвідом Краньчара чи Раффаеля. Проте в «Динамо», очевидно, керуються іншою логікою. Дай Боже, щоб візуальне враження про втрату Блохіним «самостійності» не справдилося. В свою чергу, керівництво клубу мало б набратися терпіння і дати тренерові довести почату роботу до якогось логічного результату, Бо що не кажіть, а неповний рік для глобальної перебудови складу – надто мало.

Думка легенди клубу

Стефан Решко,
оборонець «Динамо» (1971-1978):

- На жаль, наразі суттєвої різниці між «Динамо» Сьоміна і Блохіна я не бачу. Процес перебудови команди виходить надто болючим і не таким стрімким, як би того хотілося. Навесні кияни провели ряд дуже сильних матчів, але були й поєдинки відверто провальні. Найбільше ж мене бентежить налаштування гравців на матчі останніх турів. Динамівці грали безвільно і це лякає. Лякає, що не зміг вплинути на психологічний стан гравців Блохін. Проте у нас нема іншого виходу, ніж сподіватися, що в наступному сезоні Олег Володимирович ситуацію в команді таки налагодить.

Мене засмутило навіть не зайняте киянами третє місце, а та невисока якість гри, яку демонструвала команда в добрій половині матчів. Скажімо, всі ми очікували, що лідерські функції на себе перейме Міґел Велозу. Це – гравець з іменем і в Київ його для того й запрошували, щоб він вів команду за собою, постійно знаходився в гущі подій. Проте Міґел, за винятком поодиноких пасів, розчинився на полі. Він зіграв нижче своїх можливостей. Звісно, розумію, що на моральне налаштування португальця вплинув ранній виліт команди з єврокубків. У Динамо ж Міґел якраз для того й переходив, щоб знаходитися на виду усієї Європи. Коли кияни програли «Бордо», Велозу, як і, припускаю, деякі інші іноземці, втратив мотивацію. Йому ж не цікаво колупатися проти Полтави, Луцька чи Ужгорода. І мені було б не цікаво. Проте футболісти «Динамо» мають усвідомити, що без їхніх перемог на внутрішній арені єврокубків може просто не бути. Це ж взаємопов’язані речі.

Іншими словами, роботи у Блохіна багато. Команду треба гартувати як з ментальної, так й з ігрової точок зору. Бачу, що великі сподівання пов’язані з приходом Джермейна Ленса. Хочеться вірити, що він виправдає аванси. Не думаю, що голландець виб’є зі складу Ярмоленка чи Гусєва. Дай Бог, щоб він відповідав тому рівню, що є в Андрія та Олега. Переконаний, май Блохін в обоймі ще п’ять таких гравців, як Ярмоленко чи Гусєв, він би для них знайшов місце на полі. Олег же здатен й в обороні зіграти. І справа, і, як показав матч Чорногорія – Україна, зліва.

Ці футболісти – хребет «Динамо». На жаль, серед тих, хто поповнив команду взимку, гравців такого рівня не знайшлося. Дехто команді підійшов, а дехто не відповідає рівню «Динамо». Імен називати не буду. Блохін сам все прекрасно розуміє. Разом з тим, для мене очевидно, які позиції потребують негайного підсилення. Команді потрібен ще один центральний нападник, який би склав конкуренцію Ідейє. В «Динамо» немає хорошого хавбека, здатного віддати результативний пас. Пішов Михалик й відповідно треба шукати іншого центрального оборонця, бо крім Віди та Хачеріді у Блохіна вибору не залишається. До того ж варто згадати, що Віду в Київ запрошували, як правого захисника. В центрі він грає вимушено. На щастя, пішов з «Динамо» Тайво, який не відповідав рівню нашої команди. Але без нього в команді з лівофлангових оборонців залишився один лише Селін. І плюс – універсал Гусєв. Цього мало. Відповідно, треба підшукувати ще й лівого бека. Проблем чимало, а часу на їх вирішення – обмаль...

#	футболист	матчи	мин.	старт	замена	в заявке	голы (пен.)	пасы	гол+пас
	Вратари
35	Максим Коваль	33	2970	33	0	8	0	0	0	1	1
1	Александр Шовковский	9	810	9	0	15	0	0	0	0	0
71	Денис Бойко	2	90	1	1	18	0	0	0	0	0
21	Георгий Бущан	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Защитники
34	Евгений Хачериди	32	2854	32	0	1	1	0	1	8	0
33	Тайе Тайво	31	2725	30	1	3	1	2	3	2	0
2	Данило Силва	28	2468	28	0	3	0	2	2	6	0
17	Тарас Михалик	26	2245	26	0	8	2	0	2	8	2
24	Домагой Вида	14	1260	14	0	0	1	0	1	2	0
28	Евгений Селин	6	427	5	1	8	0	0	0	1	0
28	Бадри Акубардия	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Полузащитники
9	Андрей Ярмоленко	40	3277	35	5	0	13	6	19	8	0
20	Олег Гусев	39	2807	32	7	3	6 (1)	6	12	2	0
4	Мигел Велозу	37	3225	36	1	0	3	7	10	8	0
19	Денис Гармаш	33	2229	24	9	4	2	7	9	5	0
25	Лукман Аруна	23	1625	21	2	4	6	1	7	7	0
21	Нико Кранчар	21	1182	17	4	7	4	2	6	1	0
16	Сергей Сидорчук	7	232	2	5	3	0	0	0	2	1
77	Андрей Цуриков	3	125	1	2	3	0	1	1	0	0
8	Александр Алиев	3	23	0	3	0	0	0	0	0	0
45	Владислав Калитвинцев	1	59	1	0	0	0	0	0	0	0
29	Виталий Буяльский	1	46	1	0	3	0	0	0	0	0
	Нападающие
11	Браун Идейе	40	3228	34	6	1	21	2	23	3	0
13	Адмир Мехмеди	22	975	10	12	13	0	1	1	1	0
99	Дуду	15	851	11	4	6	1	3	4	3	0
10	Артем Милевский	15	536	4	11	3	0	2	2	5	0
15	Марко Рубен	15	522	6	9	15	1	0	1	0	0
9	Роман Безус	11	458	5	6	1	1	0	1	3	0
22	Артём Кравец	1	90	1	0	1	2	0	2	0	0
29	Дмитрий Хлебас	1	24	0	1	0	0	0	0	0	0
	Ушли из команды по ходу сезона
	Бетао	23	1958	21	2	3	0	0	0	5	0
	Огнен Вукоевич	22	1476	16	6	7	0	1	1	9	0
	Раффаэль	13	618	6	7	3	1	2	3	0	0
	Андрей Богданов	10	367	2	8	12	0	0	0	1	1
	Милош Нинкович	9	486	5	4	8	1	0	1	2	0
	Горан Попов	3	270	3	0	1	0	0	0	0	0
	Айила Юссуф	2	95	1	1	8	0	0	0	1	0
	Леандро Алмейда	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Сергей Рыбалка	0	0	0	0	4	0	0	0	0	0