Юрій Гій: Коли очолив Буковину, на конт­ракті було п’ятеро гравців

Тренер "Буковини" Юрій Гій — відверто про повернення до чернівецького клубу, першу частину змагань і відсутність планів на весну

— Юрію Володимировичу, в моїй практиці це вперше: домовляюсь про інтерв’ю майже півроку. Скажіть, чим зумовлена така позиція щодо спілкування під час сезону?

— Я не те що не люблю говорити наперед, справа в іншому. Один із моїх принципів у житті відповідає словам митрополита Андрея Шептицького: "Любіть Україну не пустослівними висловлюваннями, а щоденною клопіткою працею". Відтак краще говоритиму не я, а результати моєї роботи. Зараз же давати самому собі оцінку, гадаю, неправильно. Знаю, що для цього в нашій країні є вдосталь кваліфікованих людей. Можу хіба що поділитися враженнями, охарактеризувавши своє ставлення до того, як це відбувалося; розповісти про випадки, які сподобались, а котрі, навпаки, розчарували; над якими моментами хотілося би більше попрацювати. У такому ракурсі готовий висвітлити свою роботу.

Знаючи специфіку українського футболу, не хотів посеред першос­ті загадувати про подальший стан справ. Уже доводилося бути у схожій ситуації, коли чернівчани підвищились у класі, а з футболістами не розрахувалися за вихід до першої ліги. Таким чином, фінансування припинилось, і мій перший досвід на чолі команди завершився жалюгідно.

— Отож, маючи нагоду поспілкуватися, розпочну з початку. Більше десяти років тому вже очолювали місцевий ФК. А як все вийшло цього разу?

— Сказати однозначно, чи було це запрошення несподіваним, я не можу. Перед тим, як поспілкуватись із керівництвом, мав розмову з колишнім наставником команди Вадимом Зайцем, із яким обговорили кадрові питання: ким можна підсилити колектив, кого слід взяти з дублюючого складу. Ця бесіда відбулась у середу, а вже у суботу пройшов тур, коли "Буковина" не з’явилася на гру в Алчевську. Цього ж дня відбулася моя зустріч із губернатором Михайлом Папієвим. Тоді лише починав усвідомлювати, що в мене є лише два дні для того, щоби заявити гравців із аматорських змагань. Тобто за неділю та понеділок визначалося, на яких тутешніх гравцях базуватиметься команда. Більше того, на момент, коли я очолив колектив, на конт­ракті було п’ятеро гравців! Решта ж мала на руках документи вільних агентів, адже не було ніякої визначеності щодо майбутнього.

Передусім, що потрібно зазначити: в мене не було права відмовити. У моєму розумінні та усвідомленні просто не могло такого статися, щоби "Буковина" припинила існування. Хоча усвідомлював, що мінусів особисто для себе буде більше, ніж плюсів.

— Коли розмовляли із губернатором, не ставили ультиматумів, які би гарантували стабільний матеріальний стан упродовж першості?

— Від Михайла Миколайовича пролунала пропозиція, що робитиметься все, щоби врятувати ФК. Звичайно, ніхто не очікував на фінансування, котре було раніше. Єдине, що спробували залишити на минулому рівні, — преміальні. Як сказав губернатор: "Для нас це буде тяжко, проте приємно шукати гроші, щоби розрахуватися за переможні матчі". Хоча тоді взагалі було тяжко говорити про звитяги, коли в колективі немає навіть повноцінного складу.

Головним завданням постало збереження попереднього складу та залучення можливих кадрів. Із мого боку, в принципі, не могло бути якихось ультиматумів щодо фінансування чи завдань. Після того, як розібрались із аматорами, зайнялися пошуком вільних агентів, які не встигли знайти собі нове місце роботи. Тобто перший тиждень пішов винятково на вирішення кадрових питань.

— Відтак те, що вдалося залишити немало виконавців основ­ного складу, — ваша заслуга?

— Не тільки моя, адже спочатку (перші два тижні) у цьому мені допомагав колишній генеральний директор Віктор Олійник. А ключовим моментом у цьому стала розмова з двома гравцями: Когутом і Керчу. Од цього залежало, як все розвиватиметься надалі. Я потрапив на прийом до губернатора разом із Олегом, тому Керчу напряму з Папієвим обговорював свої умови в "Буковині". Хоча справа полягала не так в умовах, як у переконанні футболістів залишитись у Чернівцях. Також гравцям гарантувалось: як попереднє керівництво видало документи, так і нинішнє безпроблемно віддасть їх на руки при потребі 1 грудня. Тому що посеред турніру шукати нове місце роботи складно. Як уже говорив, усе полягало не у фінансовій площині, а в мотиваційній. Тому що виконавцям, які раніше не мали вдосталь ігрової практики, випала нагода проявити себе.

— Можу припустити, що вирішальну роль у втриманні Когута зіграла ваша спільна робота в польському "Спартакусі"?

— Знаєте, все пізнається в роботі. Богдан вирішив нікуди не йди та прогресувати далі. А шанс вийти на ключову роль в команді голкіперу випав неабиякий.

— Коли розпочались офіційні матчі, з якими проблемами довелося стикнутися передусім?

— На першій порі та, мабуть, упродовж усієї осінньої частини талан був на нашому боці. Особливо це позначалось у поєдинках після двотижневої паузи в матчах (невиїзд на гру зі "Сталлю" та перенесення матчу з "Нивою"), коли взаєморозуміння на полі не завжди вистачало. У таких моментах не просто знаходити зв’язок між ланками, тому фарт став нам при нагоді. Інколи крайньому захиснику Вечтомову доводилося виступати у центрі. У матчі ж проти кіровоградців довелося випускати на позицію центрбеків Циколію та Тарасенка. Уперше в моїй тренерській практиці ставив у старт гравців, які приєдналися до колективу три дні тому. Причиною цьому слугувала банальна відсутність кращих виконавців на ці позиції.

Та й узагалі серед усіх 13 зуст­річей, що команда провела під моєю орудою, ми провалили лише дві: із "Зіркою" та заключний двобій осені з "Полтавою". Для цього вистачає суб’єктивних і об’єктивних факторів. Сподіваюся, що зможу зробити із цього правильні висновки. Безперечно, не можна бути задоволеним результатом. Потрібно розуміти, що за стільки часу складно було донес­ти свої думки щодо гри та бачення футболу.

— Підсумовуючи сказане, як можете оцінити цьогорічні виступи "жовто-чорних"?

— Так, не завжди в "Буковини" виходило демонструвати видовищний футбол, який до вподоби вболівальникам. Однак якщо би хтось раніше сказав, що чернівецький ФК завершить першу частину на шостому місці, я би перший почав сміятися. Тобто місцем я цілком задоволений, утім, існують запитання щодо ігрових аспектів. Хотілося би бачити кращу зіграність і більшу самовіддачу від підопічних. У плані ведення власного футболу: якщо поставити гру в обороні можемо безпроблемно, то щодо ведення атакувальних дій (командних та, найперше, позиційних) нас очікує непочатий край роботи. Підтвердженням моїх слів є турнірна таблиця — "Буковина" пропустила найменше.

Не хочу порівнювати з кимось, радше прагну відштовхуватись од того, що хотів би бачити. Зрозуміло, нереально грати, як "Барселона", не маючи при цьому відповідних гравців. Відтак потрібно виходити від майстерності тих виконавців, які є на даний момент. Якщо людина не може віддати передачу чи втрачає м’яч у простій ситуації, то про яку організацію гри може йти мова?

— Якщо не говорити про клубні можливості, то перед собою які цілі ставите на міжсезоння та заключну частину змагань?

— До 20 грудня займатимемось із місцевими гравцями, щоби максимально об’ємно переглянути хлопців, які можуть поповнити лави першої команди краю. Хоча можливості більшості й так знаю, адже слідкую за тутешнім чемпіонатом області. Також не забуваю про наших вихованців, що перебувають у молодіжних складах інших клубів. За цей період, коли ведуться пошуки титульного спонсора, рано говорити про завдання на другу частину. Треба бути готовим до всього. Детальніше щодо подальшої долі клубу стане відомо після зустрічі з керівництвом. Говорити наперед, знову ж таки, не буду. Гадання на кавовій гущі — не моя справа.