Даріо Срна: "Те, що трапилося зі збірною України в Донецьку, ви самі заслужили". 08-01-2010 Премьер-лига - UA-футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Премьер-лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость ТВ

Микола Васильков
08.01.2010
пятница
13:55
Даріо Срна: "Те, що трапилося зі збірною України в Донецьку, ви самі заслужили"
Рейтинг публикации

Найвідкритіший і найвеселіший з футболістів «Шахтаря» вважає хорватів і сербів єдиним народом, захоплюється Андрієм Шевченком, тримає домашніх собак і боїться давати на Батьківщині інтерв'ю.

- Даріо, на Балканах про футболістів кажуть, що вони вміють кермувати автівками, проте не в змозі собі зробити навіть яєчні зранку!

- По-перше, з приводу машин я взагалі не люблю говорити, це особисто моє, мені на цю тему з іншими не цікаво. А щодо їжі, ну я, блін, справді не займаюся куховарством. Що поганого в тому, що мені до вподоби, коли мені матуся готує, чи коли моя дівчина? Ми разом залишаємося задоволеними. Проте яйця, напевно, кожен футболіст підсмажить чи зварить, розуму надтого не потрібно. Я можу навіть сосиски приготувати, можу м'ясо швиденько зробити, з картоплею навіть, це легко, я це вмію робити. Проте і на машинах ганяю. Точніше, ганяв. Коли молодий був, недосвідчений, то літав, тепер став спокійнішим, неквапливо нині пересуваюся, помірковано.

- А вдягатися тебе хто вчив?

- У нас в родині татусь був воротарем, і брат мій теж на воротях стояв. Однак так сталося, що батько невисокий, а брат височезний. І вони абсолютно по-різному вдягалися. Я вирішив, що стану гравцем польовим, і буду від них в усьому відрізнятися. Тому у мене простий стиль кежуал. У мене залежить від настрою, коли хочу швидко прокинутися, прийняти душ, поспішаю, то можу і спортивний костюм накинути.

Якщо якийсь обід у мене, коли їду кудись, то вбираюся в джинси та анцуг. Піджак у мене класичний, я його частіше вдягаю, коли десь буваю з командою, ніж коли так приватно. А взагалі, коли ми з "Шахтарем", то зазвичай у костюмах, і мені все більше кортить побути у костюмі, тому що ми в костюмі, коли виграєм чемпіонат, кубок країни, чи кубок УЄФА.

- У тебе "Шахтар" - твій найближчий друг?

- То я вже казав, що не від того, аби приховувати своє особисте від загалу, проте скажу що в мене мати, тато, два брати, вони завжди зі мною, це для мене найголовніше, і вони і є моїми найближчими друзями. Якщо там якийсь клопіт, то завжди я розмовляю з батьками, адже це головне - гарна і міцна родина. Хай їм Бог дасть здоров'я. Ну і моя дівчина теж.

- Як звати її?

- Ну я не стану на це відповідати, навіщо? Вона не ревнива, не в цьому річ... Просто я спілкуюся з журналістами, тому що я футболіст, мені це потрібно, це частина роботи. А моє приватне життя під ці умови не підходить. Я капітан команди, якщо мені хтось телефонує з хлопців по допомогу, то я завжди поруч. Ось з ними їхнє життя я можу обговорити, проте на суд громадськості виносити не стану.

- Ти мав конфлікти з медіа, що ти такий обережний?

- Ні, в Україні такого не траплялося ніколи. Річ у тім, що в Хорватії є така фішка, що коли даєш інтерв'ю, то вони щось обов'язково змінюють, і роблять із тебе людину часом погану, чи в поганому світлі тебе як футболіста виставляють, а всі люди це потім читають і слухають... А в нас же маленька країна! Дуже велика різниця у менталітеті в Україні та в Хорватії, тому я вкрай обережно спілкуюся з пресою в Хорватії. Звідси і звички! Хоча тут нормально, ніколи у мене не було проблем х пресою, я завжди був втішений тим, що пишуть, чи як показують, сподіваюся, і ви теж.

- Де ти відпочиваєш?

- Останні два роки катався на лижах в Австрії та Італії, цього року лечу в теплі країни. Ми з дівчиною зазвичай не розголошуємо наших планів та не відкриваємо наші місця. Ми на пляжі у моря - ось і все! Хоча лижи я любю, я вже років з 5 катаюся, вже професійно стою.

- Може і на сноуборді?

- Сноуборд не для мене, це занадто складно, занадто молодіжно і занадто екстремально. А екстрим не для мене, у мене взагалі часу мало вільного, хочеться побути з родиною, з татом і з мамою, з братом, з дівчиною, з друзями зрештою, і часу на такі дурниці не залишається. Для моєї роботи це небезпечно, займатися екстремальними видами спорту!

- А на читання знаходиш час?

- Я дуже мало читаю, книжки 3-4 не більше за останні роки прочитав. Останнім був "Джеймс Бонд", зараз ось нового купив, проте поки не відкривав ще... І знаєш, я коли починаю читати, огидним таким стаю, переймаюся, замикаюся, мені потрібно бути спокійним, коли я читаю, там у літаку, скажімо, коли кудись далеко вирушаємо... Я і без того занадто багато часу втрачаю через дурниці. У мене характер такий, невгамовний.

Я, приміром, зранку прокидаюся і не можу залишитися просто вдома. Мені конче потрібно кудись поїхати, наприклад в "Донбас-палас", це нормально, щодня якісь справи. Рідко, коли у мене немає завдань, чи коли ігор забагато поспіль, то я можу повисіти вдома, перепочити, гарненько відіспатися.

- Ти заробляєш великі гроші?

- Ти маєш розуміти, що таке питання, яке ти ставиш, не зовсім комфортне. Слава Богові, у мене є зарплатня і нормальні умови, так, я заробляю великі гроші, в цьому моя робота. Проте у вас в Україні є багато людей, в яких немає грошей. І мені не хочеться, аби по телебаченню показали, що ось який, у нього все є, і машина, і фінанси. Я просто футболіст, мені важливіше буди взірцем для молодих гравців, прикладом того, як треба грати, як ставитися до журналістів, як поводитися на полі, як бути культурним, і я намагаюся так чинити. А про машину чи годинники, я такі питання не сприймаю. Напевно, це наш хорватський менталітет.

- Це через війну та бідність?

- Ну так ми ставимося до речей. Якби я у Хорватії теревенив по телебаченню про те, що ось у мене все є, ось авто, ось гроші, ось золотий годинник, магазин, ресторан, то люди би мене не любили. Люди ревниві. Хорватія мене цьому навчила.

- Проте у тебе справді був у Києві ресторан "Спорт-крепс"

- Так, ми з гравцем тоді "Арсеналу" Івіцей Піричем відкривали кафе, проте я їм геть не займався, просто тоді гроші вклав, це як хобі було. Ось і не пішло, продали. Хоча, якби не став футболістом, то міг би з мене запросто бармен вийти! Оце би я розвернувся, тільки не тут, а вдома, у Хорватії. Ми би з друзями тоді б зробили бізнес. Втім, я би у своєму житті ніколи не хотів нічого міняти, все що відбулося, я за все вдячний. Гарних подій я би не міняв, це зрозуміло, проте і поганих не став би міняти, вони вчать тому, що в тобі не так, як ти сам маєш змінитися. Я наробив багато помилок, як і будь-яка людина, і на цих помилках багато чому навчився. Це була школа, а отже, я цих помилок не повторю.

- Значить, ти щасливий?

- Зачекай, ну бувають миті коли людина почуваються нещасною, правильно? Коли полаявся з кимсь, коли травми, чи коли щодня неприємності... Однак треба дивитися загалом, то на сьогодні я щасливий. Одначе, можу бути ще щасливішим, якщо у мене народиться син чи донька. Немає різниці. Коли за кілька років закінчу грати у футбол, то вже житиму як звичайна людина, прагнутиму, аби в родині були злагода і достаток.

- А у вас в країні як, доречі, зі злагодою та достатком?

- Я наразі не можу порівнювати гроші в Хорватії та гроші в Україні. Тому що у Хорватії є гроші в кожної людини, проте кожна людина у Хорватії винна, у кожного, у кожної родини в Хорватії є кредит, там інше життя, там по-іншому живеться, по-іншому сприймаються гроші, достаток... А в Україні є багато людей, котрі бідні, у них нічого немає, проте і вони нікому нічого не винні.

- У вас в Хорватії сплатили би за квитки на збірну по 200-1000 гривень, тобто у перерахунку по 20-90 еврів?

- У нас в Хорватії люблять свою збірну як ніде в світі. Те, що трапилося з вашою командою в Донецьку ви самі заслужили. Це була історична гра, а підтримка трибун була такою, наче цей матч нічого не вирішує.

Мав бути повний стадіон, і в цьому провина Федерації футболу. Адже гравці, я це бачив, виклалися на 100%, мені кожного з них шкода, вони заслужили на повний стадіон, на всіх 53000 глядачів, що могли заповнити наш клубний стадіон "Шахтар". І тоді, я абсолютно впевнений, ви би без проблем обіграли Грецію. Проте зараз уже пізно про це говорити, ані ми, ані ви на світовий чемпіонат не пробилися. Нажаль.

А щодо квитків, то ми коли грали на Чемпіонаті Европи 2008-го року, то я пішов і про всяк випадок купив квитки на всі матчі аж до фіналу. І таки сходив на півфінал і фінал, адже ми вилетіли раніше. Так от квиток коштував на фінал мені 220 євро. От і порівнюйте, то фінал чемпіонату Европи, а це була в Донецьку лише відбірна гра. І мені шкода, що люди з Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя не змогли потрапити на такий великий матч! Я навіть уявити не можу, щоб така ситуація трапилася в Хорватії! У нас на кожній, КОЖНІЙ грі в будь-якоу місті на будь-якому стадіоні лише аншлаг!

- Кого ти поважаєш у футбольному світі?

- Я нікого не боюся, однак багатьох поважаю, це правда! Мені не потрібні приклади гравців, аби наслідувати їхній шлях, чи вчитися чомусь, ні. Я сам собі вчитель! Я просто поважаю людей за їхню гру та за їхні вчинки! Я Андрія Шевченка поважав дуже сильно раніше, поки він не повернувся до України. Він викликав захоплення як футболіст, як видатний майстер. А тепер я його поважаю ще більше, уже як людину, як патріота, тому що він повернувся на Батьківщину, повернувся із таких клубів як "Челсі", "Мілан", повернувся у київське "Динамо". І грати тут так, як він грає, це дуже велика і корисна справа, це приклад всім молодим футболістам України, це крок його особистий назустріч вашому футболу, підтримка своїх, ми в Хорватії такі речі дуже і дуже поважаємо. У нас таке цінять!

- Ти вважаєш рівень гри Шевченка настільки високим?

- Ну я дивлюся на нього, він же найдосвідченіший, найстарший в команді, а кращій за всіх решту. І за збірну те саме. Він дає приклад того, як можна і треба брати на себе відповідальність. Ми спілкувалися з ним всього кілька разів, проте тепер уже як приятелі! Мені приємно грати проти нього, приємно, що він повернувся в Україну в наш чемпіонат, де граю я.

- Зачекай, а ти же теж можеш досягти такого, хіба ні?

- У мене теж немає даху, тобто немає верхньої планки, я впевнений, що людина може досягнути всього, геть всього, якщо поставити таку мету. У мене завжди вся родина працювала, коли я був маленький, однак вони не дали мені відчути такого, що у мене чогось немає, хоча ситуація теж була важкою, ми брали кредити, батьки часом шукали роботу на місяць, аби заробити 100 там, чи 150 кунів... А тепер я отримую в сотні, в тисячі разів більше, я цього досяг, і це здається неймовірним. Проте у мене тепер є і інші цілі в житті, я хочу доньку чи сина, хочу теж його виховувати так, як мене виховала моя родина, я не буду йому давати в руки все, а прагнутиму, аби він сам розумів, що треба вміти заробляти, пробиватися в житті.

- Він житиме в Хорватії?

- Ну найпевніше так, проте зараз у мене все пов'язано з Донецьком, тож можливо житимете і тут... Можливо це комусь буде смішно, проте я більше за всі міста в світі люблю Донецьк. Так, він не красивий, проте і непоганий. В ньому щось справді є, я тут 6 років і 3-4 місяці, і я тут як ніде відчуваю себе як удома, я би його не проміняв на жодне інше місто.

- Ти хочеш сказати, що тобі тут краще навіть ніж удома?

- У Донецьку я такого не відчуваю, проте в Хорватії я знаходжуся весь час під пресом, відчуваю страшений тиск. Часом мене рятує лише мій агент, Егош Тимат, він мені допомогає у футболі та житті з 14 років, я йому цілковито довіряю. Я не можу спокійно відпочити у Хорватії, відчути атмосферу дому, затишок, мене весь час атакують, критикують, захоплюються, рахують мої гроші...

Я весь час тікаю з країни, або сюди в Україну, або з дівчиною на курорт. Може це тому, що я ніколи не відмовляю нікому, в нормальних умовах, завжди намагаюся в усе вникнути, відповісти. Проте і ставлення у нас до зірок таке неоднозначне, є багато заздрощів, тут в Україні ви навіть не уявляєте, що це таке. У вас сприймають все так, як є, як дане: у мене немає нічого, у тієї людини є все, окей. Так влаштований світ, треба робити, працювати, і все буде. У Хорватії це викликає часто агресію.... Хоча у вас агресія буває з іншого приводу, через п'янку, а у нас люди не вживають важких напоїв, вино воно веселить, від нього піднімається настрій! А у вас п'ють і смурніють.

У нас футболісти після ігор можуть дозволити собі випити 2-3 келихи вина, якби всі ваші гравці так робили, то вони наступного дня на тренування не могли би вийти, адже українці не вміють зупинятися. У мене бували випадки в Хорватії, коли я відчуваю себе п'яним трохи більше, ніж потрібно. І нічого, все гаразд, тому що всі знають, що кожен має почуття міри.

- А у Сербії хіба не так? У вас велика ріжниця в поглядах з сусіднім народом?

- Немає ніякої різниці, ії вигадали політики! Я хорват, проте люблю Сербію, там такі саме люди як і ми, говорять на майже такій саме мові, чого їх не любити?

- А мені Мілош Нінкович казав, що ваші народи ніколи не будуть більше разом, томі що не зможуть забути того, що зробила війна.

- Ну у Мілоша може бути своя думка, проте ми раніше всі жили в одній країні Югославія, не було проблем, всі були щасливі, у нас не було окремих менталітетів, всі думали однаково, ніхто не питав, якої ти віри чи національності... Ця війна не зробила нічого доброго, це правда, проте треба не тримати в голові хибні речі, треба прагнути до доброго та хорошого. У нас буває, коли вип.'ють, то починають велику політику, бла-бла-бла, важко відразу забути все, що було, проте це треба робити, треба бути позитивно налаштованими.

- У тебе пристрасть до собак, чи не так?

У мене справді дві собаки в Хорватії, я так хочу їх сюди привезти, мені дівчина моя не дає, забороняє, каже що мало що з ними буде, це ж Золотий Ретривер и Кокер-спаніель. Я знаєте, мрію про подвійне громадянство, якби таке було, то ми би давно з дівчиною завели другі українські паспорти, можливо і собак навіть оформили, вписали би в документи! Жартую!

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]