Премьер-лига
Премьер-лига

Премьер-лига - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька


Ностальгія. Згадуємо, як воно - подорожувати футбольними центрами Донбасу

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька

Іван Вербицький Автор UA-Футбол

«Народе мій, до тебе я ще верну.
Як в смерті обернуся до життя»
(Василь Стус)

То було зовсім недавно. То були часи, коли про існування «юговостока» знала лише хвора уява депутата-українофоба Царьова і групи його посіпак. Тоді люди могли жити футболом. То був серпень 2013-го. Волею календаря відразу три матчі четвертого туру попереднього чемпіонату відбувалися впродовж трьох днів у сусідніх містах Сходу нашої держави. У п’ятницю в Маріуполі грали «Іллічівець» та «Карпати», в суботу у Луганську зустрічалися «Зоря» і «Металіст», а в неділю у Донецьку відбувалося Класичне дербі.

Сприйняв для себе нагоду поїхати у цей виїзд, наче певний експеримент, який дозволяв визначити, наскільки легко футбольному туристові мандрувати сусідніми містами, які приймають поєдинки елітного дивізіону. Така думка виникла за рік до того, під час перебування в німецькому Дюссельдорфі. Тоді, ознайомившись з частотою руху поїздів і швидкістю їхнього пересування в усіх напрямках, дійшов висновку, що бажаючий може сміливо відвідувати по три-чотири поєдинки Бундесліги щотуру. При цьому переїзди не повинні ставати виснажливим випробовуванням з тривалими поїздками у повільних нічних потягах чи автобусах, з двома крайнощами – протяги від допотопних кондиціонерів чи лазня в разі їхньої відсутності.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 1

Меморіальна дошка на честь Василя Стуса біля входу до філологічного факультету ДНУ

Тож – наш досвід. Досвід подорожі тим Донбасом, яким він був до терористичної окупації найманцями сусідньої держави.

Дорога з Києва до Маріуполя торік коштувала 148 гривень за місце у плацкартному вагоні. Відправлення – 17:00, прибуття – 9:15. 16 годин і 15 хвилин у дорозі. Вже непогано. Готельний номер бронюю заздалегідь. Номер у «Туристі» вабить не стільки ціною (200 гривень), скільки розміщенням. Жіночий голос по іншу сторону телефонного дроту сповіщає, що знаходиться готель на узбережжі Азовського моря, в десяти хвилинах ходи від центру і півгодини – від стадіону «Іллічівець». Вірю на слово, хоча ледь прибувши, відразу переконуюся, що від центру хода пішки займає 20 хвилин. Про стадіон – тема окремої розмови.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 2

Море справді поряд, достатньо прогулятися затишним сквериком і перейти пішоходним мостом через залізничні колії. Людей на пляжі не надто багато. Щоправда, попереджувальні таблички про заборону купання через небезпеку підхопити вірусні захворювання діють не на всіх. На вулиці ж спека. Вода у морі тепла, але прозорою її не назвеш. То й не дивно, адже щоб зайти у воду бодай по пояс, треба здійснити прогулянку метрів на 50 від берега.

Втім, це пляжування запам’яталося далеко не звичними атрибутами. Торнадо – нехай воно було й невелике, але раніше такі явища довелося бачити лиже на телеекрані. Цей вирвоподібний вихор вихоплював у людей речі ледь не з рук, зносячи покривала і матраци в усі сторони, зокрема й у воду. На щастя, стихія як швидко завелася, так миттєво й вгамувалася. Через лічені хвилини узбережжя знову заполонили в пошуках чогось їстівного сотні чайок.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 3

Взагалі, хто бував у Маріуполі, ніколи не назве містом каштанів сучасний Київ. Рясні каштанові алеї розсікають усі центральні вулиці, навесні створюючи колись звичну для доомельченківського Хрещатика картину. А ще Маріуполь – то величезні парки. З заснованого у середині 19-го століття Міського саду відкривається панорама на море, яке тут трохи незвично поєднується з териконами.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 4

У центрі міста куштую надзвичайно смачного місцевого квасу, ятки з яким розташовані повсюдно. А заодно на зупинці запитую, як дійти до стадіону «Іллічівець». Дивовижно, але двоє перших співрозмовників спрямовували не до відреконструйованої арени, а у зворотньому напрямку, до маленького стадіончика «Азовець», де проводять свої матчі молодіжні команди «Іллічівця». Певну ясність вносить чоловік середніх років: «Можете пройтись вот так прямо, не сворачивая. Это полчаса ходьбы. Если спешите – садитесь на маршрутку».

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 5

Час був, тож іду пішки. Згодом про це своє рішення пошкодую, адже «півгодинки» - то насправді понад дві години ходи. Зрештою, в усьому є свій позитив. І від споглядання за нетверезими «ведевешниками», які у свій епічний день заполонили місто на Азові, і від прогулянки відреконструйованою набережною Кальміуса. Далі був відновлений нинішнім власником футбольного клубу парк. Наче й затишний, з привабливими атракціонами в зоні «Екстрім». Втім, сил уже не залишалося та й час, щоб повернутися до готелю, теж підганяв.

А ось на горизонті – Парк культури і відпочинку «Азовмаш». Саме там знаходиться і домашня арена однойменного баскетбольного клубу, і зал з греко-римської боротьби, у якому розпочинали свою кар’єру перший олімпійський чемпіон незалежної України В’ячеслав Олійник і перший український чемпіон світу з класичної боротьби Рустам Аджи. Через дорогуДонбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 6 навпроти паркової арки – комуністичний ідол Ульянов-Лєнін. Судячи з плит, які обросли високою травою, роблю цинічний висновок, що «народная тропа» до «вождя мірового пролєтаріата» таки заростає. Як би не прагнув той самий власник ФК, реанімовуючи совдепівські назви, запевнити загал у зворотньому. До слова, на жодному з численних графіті у виконанні ультрас азовського клубу назви «Іллічівець» не зустрічав. Виключно «Металург».

Потім був футбол. А надто – повернення після гри до готелю. Вийшовши на роздоріжжя опів на одинадцяту вечора, зрозумів, що громадський транспорт тут вже не ходить. Випадкові перехожі це підтвердили. Попутки, зокрема й із шашками на даху, не зупиняються. Номерів телефонів служб таксі підказати випадкові співрозмовники теж не можуть. Пішки теж іти далеко. Врешті, 40-хвилинне стояння в темноті перервалося тим, що поряд з рестораном неподалік припаркувалася автівка-таксі. Водій сказав, що клієнт, який здійснив виклик, не з’явився, а отже він згоден поїхати за моїм маршрутом.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 7

"Не зарастьот, не зарастьот..." Так заросла ж!

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 8

Маріупольський Шевченко

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 9

Кальчик

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 10

Парк культури і відпочинку "Азовмаш"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 11

Екстрім-парк

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 12

Стадіон "Азовець"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 13

Стадіон "Іллічівець"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 14

Оригінальна, але занедбана будівля

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 15

Пам'ятник Пушкіну

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 16

До готельного номера добрався з розумінням, що часу на відпочинок залишилося вкрай мало. Річ у тім, що поїздів чи електричок з Маріуполя до Луганська немає взагалі, а автобусних маршрути лише два: перший відправляється о шостій ранку, другий – о 12-й. Оскільки дорога займає цілих шість годин, вибору не було. Цікаво, що квиток на автобус у сусідню область коштував ледь не стільки ж, скільки плацкарт до Маріуполя з Києва – 135 гривень.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 17

На виїзді з Маріуполя вражають дими заводів. Їх темний колір заполонив навіть хмари. Настільки, що чорнота виднілася на кілометри вперед. По дорозі в Луганськ маю змогу бодай краєм ока насолодитися краєвидами Алчевська, вотчини Анатолія Волобуєва. На пам’ять фіксую знімки місцевих терикона та шахти (на фото вгорі). В автобусі ж міркую над тим, як вирішити проблему ноутбука, який відмовився працювати саме в Маріуполі. На щастя, там на допомогу прийшла прес-служба «Іллічівця». Люб’язно наданий ноутбук допоміг здати звіт оперативно. Але як буде в Луганську?

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 18

Луганська облрада і погруддя Володимирові Шевченку, колись першому секретареві міському компартії, творцеві видатних футбольних і волейбольних перемог 70-х для міста, яке тоді ще називалося Ворошиловград

Власне, сервіс з ремонту комп’ютерної техніки – то ще одне випробовування. Знайти відповідний заклад у центрі Луганська було не складно. Однак один такий не працював, оскільки субота – вихідний. Майстер з іншого поїхав у відпустку. Як наслідок, довелося просити про допомогу колег з прес-служби «Зорі». Ті не відказали, але вільного ноутбука під час матчу не виявилося, тому матеріал довелося друкувати відразу після фінального свистка.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 19

Луганськ – то кам’яні джунґлі. Місто майже не озеленене, з широкими автошляхами і монументальними домівками совкового типу по обидва боки. Доволі великий парк у центрі міста є навпроти будівлі СБУ. Тої самої, яка «прославилася» під час подій весни-літа поточного року як основне терористичне гніздо і в одне з вікон якої влучила ракета з ПЗРК. Тоді ж, у серпні 2013-го цей непривабливий будинок потрапив у об’єктив фотокамери випадково, як фон до клумби з чорнобривцями.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 20

Те саме СБУ...
Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 21

"Сядем у парку на паркову лавку..."

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 22

Пам'ятник авторові "Слова о полку Ігоревім"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 23

Луганський Шевченко

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 24

Стоять і ніяк не попадають

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 25

Шана військовим
Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 26

Храм Розчулення

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 27

Цікаво, що проживання в готелі «Луганськ», у самому центрі міста вартувало на той час доволі дешево – 250 гривень. Звідти до стадіону «Авангард» - десять хвилин пішої прогулянки. Єдине, друзі в день матчу радили не стикатися з місцевими ультрас. Вони, мовляв, такі, що й своїм «для профілактики» можуть «вламати». Ці стереотипи іноді діють ще й донині, в часи, коли фанати стали в очах українців «народними месниками».

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 28

Та футбол завершився, «Зоря» з «Металістом» зіграли з сенсаційним результатом 2:2. Вранці знову в дорогу. Поїздом не поїдеш, оскільки до початку донецького матчу він домчати не встигне. Залишаються автобуси. Всі вони відправляються вранці. Їхати близько п’яти годин, тому обираю той, що вирушає о 8:30. Квиток вартує 56 гривень. Завчасно прибуваю на луганський автовокзал, величезну споруду, яка під час бомбардування два дні тому начебто була зрівняна з землею. Стою на платформі. А транспортного засобу нема й нема. Підходжу до каси. Там пояснюють, що рейс змістили на годину, бо на 8:30 продано мало квитків.

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 29

Що ж, після Маріуполя й Луганська Донецьк вже здававя майже рідним. Сюди приїздив неодноразово, як на хокей, так і на футбол. Вільно розмовляв українською, носив футболку з надписом «Ternopil» і ніколи б не подумав, що менш ніж через рік на тому ж місці за це можна спокійно позбутися життя. Сподіваємося, що під покровительством Георгія Побідоносця, якого в парку кованих скульптур як захисника України встановлено за кошт грузинського земляцтва, Донбас звільниться від окупаційної наволочі і найближчим часом ми знову зможемо їздити туди. На футбол і просто в гості до хороших людей, яких багато і в Маріуполі, і в Луганську, і в Донецьку. А труднощі переїздів? Нині вони вже не виглядають проблемою…

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 30

Георгій Побідоносець

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 31

Стадіон "Шахтар", на якому 16 жовтня 1995 року було вбито президента однойменного ФК Ахата Брагіна. Контури знайомого колись стадіону вдається розгледіти виключно через вузькі щілини

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 32

Пам'ятник рекордсменові світу в стрибках з жердиною Сергієві Бубці перед входом на РСК "Олімпійський"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 33

Шана футболістам "Шахтаря", які захинули в роки Другої світової війни

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 34

Центральний офіс і стадіон "Металурга"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 35

Площа, на якій стоїть комуністичний ідол і на якій зараз відбуваються зібрання сепаратистів

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 36

Центральна алея Донецька

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 37

Цей пам'ятник подарував місту нинішній власник ФК "Шахтар"

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 38

Донецький Шевченко

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 39

Пам'ятник Джонні Юзу

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 40

"Макдональдс" на фоні териконів

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 41

"Донбас-Арена"
Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 42

Скульптура в парку імені Щербакова

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 43

Кальміус

Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 44

Фауна Кальміусу
Донбасу не любити не можна. Мандрівка-спогад з Азова до Луганська, з Луганська до Донецька - изображение 45

Донецька мерія

Місто мільйона троянд

***
Фото Івана Вербицького

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поделиться с друзьями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (37)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Максимка (Днепропетровск)

[quote] datetime="11.07.2014 15:38" author="bob19 (Vinnytsya)"
]якщо ти був на такому спальнику як Троєщина, то там взагалі дерева не ростуть через суцільний пісок і ракушки. не нзнаю як в Луганську, а Троєщина - це нагромадження бетону, асфальту і трохи кущів.

[/quote]

[quote] datetime="08.07.2014 19:49" author="Inkerman (Sevastopol)"
]Не капай желчью, рашка без уничтоженного собой же Грозного ж не осталась

[/quote]
Паспорт сделал уже????
Ответить
0
-1
Volic_ (Днепропетровск)
Spasibo
Ответить
0
0
Vekshin1111 (Gorlovka)
"Доволі великий парк у центрі міста є навпроти будівлі СБУ. Тої самої, яка «прославилася» під час подій весни-літа поточного року як основне терористичне гніздо і в одне з вікон якої влучила ракета з ПЗРК."
Зачем писать в этой статье откровенный бред? Стыдно признать, что укр.штурмовик по мирным жителям нанёс удар? Бывает. Про кондиционер забыли упомянуть.

Ответить
+1
-2
Domon78 (Стаханов)
"Луганськ – то кам’яні джунґлі. Місто майже не озеленене, з широкими автошляхами і монументальними домівками совкового типу по обидва боки."
Странно как-то автор Луганск описывает. Видимо дальше ул. Советская и Оборонная не заглядывал. Это Манхеттен - каменные джунгли и не озеленен, а центр и кварталы Луганска озеленены приблизительно так же как и Киевские спальники. Оно и не удивительно, в СССР везде строили одинаково. А большая часть остального Луганска - частный сектор.
"Доволі великий парк у центрі міста є навпроти будівлі СБУ. Тої самої, яка «прославилася» під час подій весни-літа поточного року як основне терористичне гніздо і в одне з вікон якої влучила ракета з ПЗРК."
Во-первых ракета попала не в здание СБУ а в обладминистрацию, она на первой же фотографии изображена (рядом с бюстом В.Шевченко) как раз напротив нее парк где сфоткан "Луганский Шевченко". Во-вторых стреляли не из ПЗРК а с штурмовика это даже в ОБСЕ подтвердили.
Ответить
+2
-2
bob19 (Vinnytsya)
якщо ти був на такому спальнику як Троєщина, то там взагалі дерева не ростуть через суцільний пісок і ракушки. не нзнаю як в Луганську, а Троєщина - це нагромадження бетону, асфальту і трохи кущів.
Ответить
0
0
bob19 (Vinnytsya)
не знав що є памятник Бубці, якраз думав що цей великий спортсмен заслуговує на памятник, а він виявляється вже є. круто!
Ответить
+3
0
liman (SD)
Хороший материал, но этот автор - ярый ненавистник всего восточноукраинского, тоже виноват в возникновении ненависти восток-запад, ранее всячески оскорбляя и унижая клубы, игроков и болельщиков восточной Украины. Я надеюсь, что его ненависть окончательно перешла исключительно на соседнюю страну, не ища врагов в своей. Слава Украине!
Ответить
+5
-2
Іван Вербицький (Київ)
Цей автор ніколи не ненавидів усе східноукраїнське, а ненавидів (і ненавидить) антиукраїнське в усіх його проявах
Ответить
+7
-5
liman (SD)
Иван, признайтесь хоть себе, что вы ненавидите (-ли) Шахтер, Зарю, Ильичевец! Вот что было антиукранского в фотке игроков Шахтера, которых вы постили у себя с рожами обезьян? и много других фактов, которые и за уши нельзя притянуть к термину "антиукраинское"
+4
-2
Іван Вербицький (Київ)
Пояснюю. В Шахтарі мені не подобається саме те, що українці там люди другого сорту. Луческу обрав собі стратегію, згідно якої українці в його команді можуть грати лише в обороні (та й то - поки існує ліміт на легіонерів, який він би відмінив).
Ільїчьовєц - це гидка назва на честь ката українського народу. Підтримую фанатів маріупольської команди, які вимагають повернення назви Металург. Крім того, Ільїчьовєц відвертає своєю інертністю у зустрічах з обома основними бойовими одиницями нашого футболу. Дії команди Павлова проти Динамо і Шахтаря - то жалюгідне видовище.
А ось чому ви у цей ряд включили Зорю? Якраз до цієї команди у мене є велика симпатія. Якщо ви помітите, то я постійно пишу підсумкові матеріали про виступи луганчан і відзначаю ті позитивні тенденції, які проявляються за час роботи Вернидуба.
+6
-3
liman (SD)
все однобоко, Иван, со стороны ваших любимых клубов можно найти кучу компромата, недостатков и "жалюгідних" фактов. Только вам удобней этого не замечать, ведь так? Те же КЛ ведь просто напросто продались в скандально известном матче, а как такие вещи называют? ... правильно! Но вы быстро затерли в своей памяти и стараетесь не замечать. Вы так меня и не поняли - еще раз повторяю, что такие люди, как вы, и сеете вражду между востоком и западом. Не нужно так делать, если вы и на этот раз поймете...
+1
0
Фомичев Всеволод (Харьков)
Было время очень много поездил по Луганской и Донецкой областям в командировках от Новопскова и до Мариуполя. Опускался в шахты, был на объектах металлургии и газотранспортной системы.
Айдар возле Новопскова - та же Швейцария.
А Славяногорск.
С теплотой вспоминаю не только Донецк, Луганск и Мариуполь (похож чем-то и на Одессу, и на Донецк) .
Но и Горловку, Стаханов, особенно Торез, Северодонецк (хоть и жестоко мёрз там аномальной зимой 2006 года) и Лисичанск.
С теплотой вспоминаю всех, с кем работал.
Желаю мира и счастья.
Всё пройдёт, обязано пройти.

Ответить
+6
0
jmagik (Стаханов)
А, шо в Стаханові запам'яталося?
Ответить
0
0
jmagik (Стаханов)
"хоть и жестоко мёрз там аномальной зимой 2006 года" До речі, нічого аномального) Так частенько буває... Хоча б тижні 2!
Ответить
0
0
сибиряк 11111 (иркутск)
информация автору: сепаратисты не только в здание администрации луганска из ПЗРК попали, но и весь славянск разрушили
Ответить
+3
-1
jmagik (Стаханов)
Він в Слав'янську не був! Пишіть в тему!
Ответить
+1
-1
amicable (Gorlovka)
Хорошая статья, главное вовремя, и фотографии хороши, вот только сильно много политических суждений. Нам здесь многое видится совсем в ином свете. Пусть над Донбассом будет мирное небо, за это молюсь!
Ответить
+6
0
moderator
GSN_73g (Луганск)
08.07.2014 19:45
Заблокований п. 4.4
Inkerman (Sevastopol)
08.07.2014 19:50
Попередження п. 4.10
Ответить
+2
-2
Inkerman (Sevastopol)
Грозный после русских: http://xn--n1acaf.xn--b1aaa5aoedb5b.xn--p1ai/image...
Ответить
+2
-3
GSN_73g (Луганск)
С таким отношением к мирному населению параша с Украиной останется как без Крыма так и без Востока.
Ответить
+3
-8
Siryy (Київ)
Мир возможен, только когда проплаченные власофашисты свалят к себе в Рашку.
Приехали к нам родственники из Алчевска по доброму позавидовали нашей стабильной и спокойной жизни и рассказали про весь ужас оккупации и про машины, которые эти мародеры у них забирали и про свои разграбленные "паребриками" частные магазины и про андреевские власовские стяги. Молят об одном, чтобы все было как и раньше без всяких завозных вооруженных шовенюг...
Ответить
+12
-8
GSN_73g (Луганск)
С таким отношением к мирным людям и такой политикой, Украша с парашей останиться, как без Крыма, так и без Востока.
Ответить
+4
-11
Inkerman (Sevastopol)
Не капай желчью, рашка без уничтоженного собой же Грозного ж не осталась
+9
-4
GSN_73g (Луганск)
Люди посетите наши города и расспросите мирных жителей, кого они считают террористами и карателями и почему. Тогда вы сами все увидите.
Мы, очень хотим мира и жить на Украине, но нам это не разрешают!!!
Будем ждать лучшего, а это с помощью нациков, увы - невозможно.
Ответить
+6
-9
timo87 (Донецк)
Мир у нас не наступит никогда, уж больно много усилий для этого прикладывается...
Ответить
+6
-4
Odyssey68 (Donetsk)
Ну во-первых не 16 октября, а 15 -го. Так для занудство.
Лично для меня этот стадион ассоциируется с двумя матчами в июне! 4 июня 2000 года выиграв матч у Кривбасса со счетом 3-1 Шахтер сделал весомую заявку на второе место, что давало право играть в Лиге Чемпионов.
3 июня 2002 года выиграв в предпоследнем туре у Динамо К со счетом 2-0 Шахтер сделал весомую заявку на первую победу в чемпионате.
Правда был и третьи июньский матч в 2001 году в котором Шахтер сыграв с ЦСКА упустил шанс стать чемпионом Украины.
Вот видите сколько волнительных дат!
Мир на нашей земле наступит тогда когда мы будем пытаться разглядеть в друг друге хорошо, а не плохое. Ведь правда же,Йохан,
Ответить
+2
0
dk2808 (Ясиноватая)
Замечательный материал, но в нем есть неточности, которые не мешало бы устранить
Например, фото из Мариуполя и подпись "Кальміус"
Но, увы, это не Кальмиус
Это речка Кальчик, которая впадает в Кальмиус, протекающий немного дальше

Или вот еще стадион "Шахтер" в Донецке (я, кстати, мимо него сегодня проезжал) и подпись

"Стадіон "Шахтар", на якому 16 жовтня 1995 року було вбито президента однойменного ФК Ахата Брагіна. З того часу арена закрита, входи у неї заварені."

На сам деле стадион закрыли относительно недавно. До 2003 года там играл "Шахтер", после этого - донецкий "Металлург". Там, кстати, была зафиксирована первая ничья с истории дерби, за которую Йожеф Йожефович грозился поставить памятник испанскомк тренеру Пичи Алонсо, но не поставил
Ответить
+4
0
Kostya Dovgan (Киев)
спасибо, поправлю сейчас
Ответить
+2
-1
jmagik (Стаханов)
Молодці, що виправляєте помилки!
+2
0
Пономаренко Анатолий (Харьков)
После Харькова, памятник Т.Г. Шевченко впечатляет только в Каневе.
Ответить
+4
-2
Vik Stanislav (Запорожье)
Мир Донбассу.....более 20 лет промывание мозгов людям каналами рыгов и русско-фашиковскими привело до этой трагедии -Донбасс это Украина .........!!!!!!!!!!!
Ответить
+14
-14
Inkerman (Sevastopol)
Страшно представить себе, что все это сейчас захвачено иноземными наемниками, разворовывается, поджигается, обстреливается и уничтожается...
Ответить
+13
-7
jmagik (Стаханов)
"Пам'ятник екс-рекордсменові світу в стрибках з жердиною Сергієві Бубці"
Здається він ще рекордсмен у змаганнях на відкритих аренах. Ніби Лавілені тільки у преміщені стрибнув вище за Бубку...
Ответить
+8
0
Kostya Dovgan (Киев)
все правильно, у Рено Лавилени в закрытых помещениях рекорд
Ответить
+3
0
Ялтинец (Ялта)
Согласен!Желаю Донбассу скорейшего выздоровления и избавления от террористов!Жаль,что автор не добавил фотки со Славяногорска!
Ответить
+8
-9
Счётчик шансов (Полтава)
Донбас краще любити на вiдстанi, по iнтернету.
Ответить
+8
-10
Kostya Dovgan (Киев)
По интернету рискуете голоса его не услышать) А если серьезно, то до сих пор не могу поверить во все, что там случилось
Ответить
+11
-2


Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус

загрузка...