Євген Новак: В УПЛ виступали би гідно ᐉ UA-Футбол
Первая лига Украины
Первая лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость
06.04.2011
среда
10:37
Євген Новак: "В УПЛ виступали би гідно"
Рейтинг публикации

Євген Новак уже далеко не перший рік — у таборі київського «Динамо». Він пройшов крізь усі вікові категорії академії, потім перебував у «Динамо-3», згодом відіграв понад півсотні матчів за «Динамо-2», де тепер трудиться в статусі капітана команди. Новаку залишився лише один, можливо, найскладніший крок — опинитися та закріпитися у першій команді. Сам Євген розповів нам, що розраховує вирушити на літні збори вже з командою Юрія Сьоміна...

— Та розпочнемо з самого початку. Де і як ти починав свій шлях у грі мільйонів?

— Родом я не з Києва, а з Черкаської області, там і починав. Одинадцятирічним приїхав у Київ до академії, Лисенко Олександр Олександрович нас тут тренував. Ось так 12 років я вже мешкаю в столиці.

— А як так склалося, що тебе помітили?

— Це заслуга мого тренера, з яким я працював. Він мене привіз на оглядини, де той же Лисенко дивився і, мабуть, саме він вирішив мене залишити у футбольній школі «Динамо».

— Як жилося у Києві?

— Мені орендували квартиру, батьки приїжджали — все, як і в більшості хлопців. Потім уже було сформовано спец-клас в академії, і ми мешкали всі разом. Я застав ще стару базу, ту, на Нивках. Там тренувалися, ще не було цього комплексу, а потім за кілька років переїхали тренуватися на цю базу.

— А батьки з футболом чи просто зі спортом пов’язані?

— Ні, абсолютно.

— У дитячих та юнацьких командах ти перетинався з кимось, хто нині на високому рівні грає?

— Пам’ятаю, Кравець бігав, Зозуля з Ярмоленком, Кичак, який нині повернувся до «Динамо-2»...

— Коли ти вперше почав з’являтися на професійному рівні?

— Я пройшов традиційний шлях. Одразу після академії потрапив до «Динамо-3», яке ще тоді існувало, дебютував 2007 року, потім — «Динамо-2».

— Ось ти вже зіграв майже 70 матчів за «Динамо-2», тепер ти «ветеран», капітан, команди, але наразі тобі ще не щастить потрапити до першої команди. Чи викликався ти вже до основи, тренувався в ній? Яким вбачаєш подальший прогрес?

— Я дуже сподіваюся, що влітку поїду з першою командою на збори. Взагалі була така домовленість, що я, Парцванія та Рибалка мусили їхати з основою на зимові зборі, але там щось не склалося. Нас відправили до Санкт-Петербурга грати на Кубок Співдружності, тож до першої команди ми ще так і не доїхали. «Динамо-2» для того й існує, втім, щоб футболістів до основи доводити.

— Поділися враженнями від Кубка Співдружності.

— Хороший футбол продемонстрували, десь трохи не вистачило досвіду. Врахуйте, що там грали призери чемпіонатів своїх країн, нехай і не дуже футбольних, але в них досвіду побільше було. Хоча б той «Шахтар» із Білорусі, дуже серйозний колектив. Вважаю, ми виступили гідно.

— Одного разу ти викликався у молодіжну збірну U-21...

— Я викликався туди двічі, але на полі з’явився справді одного разу. Спочатку Яковенко викликав мене на товариський матч із сербами, я вийшов у заключній частині поєдинку. Недавно також отримав виклик, але, на жаль, був не зовсім здоровий після ушкодження, тому проти Швейцарії на поле так і вийшов.

— Надія поїхати на чемпіонат Європи у Данії ще живе?

— Ну це не дуже від мене і залежить. Я робитиму все для цього, а тренерському штабу — вирішувати. Власне, у цієї молодіжки вже сформовано кістяк команди.

— На домашні матчі «Динамо-2» збираються, скажімо прямо, мало глядачів. Натомість на гостьових поєдинках аудиторія більша. Згадай, за якої максимальної кількості глядачів тобі доводилося виходити на поле?

— Так, на гостьові матчі чимало народу збирається. Все-таки ми — «Динамо», хоч як крути. Хоча ми й не перша команда. Ось варто лише згадати візит до Чернівців, де грали з «Буковиною» минулого тижня. На стадіоні там ледь не аншлаг був, тисяч дев’ять, мабуть. Стільки ж людей зібралося й під час гостьового матчу молодіжної збірної проти Сербії.

— А який був найсильніший твій опонент, проти якого ти виходив на поле?

— Тут відразу на думку спадає товариська гра цієї зими проти першої команди.

— Ти — футболіст універсальний. Граєш на будь-якій позиції у захисті, виходив кілька разів у опорну зону півзахисником... Де найбільш комфортно грати?

— Так, узагалі я за амплуа — центральний захисник, але в грі з «Олександрією» вийшов на лівому фланзі. Для мене це не є принциповим — де тренер скаже, там я і буду бігати. Хоча саме у центрі мені все-таки зручніше.

— Рік тому з’явилася у ЗМІ інформація, що тобою пітерський «Зеніт» зацікавився...

— Було таке. Після торішнього Кубка Співдружності підходили до мене представники «Зеніту», я їм відповів, що про це нехай розмовляють з моїм агентом. Герман Ткаченко тоді на турнірі був, Костянтин Нестеренко. Проте далі розмов справа не пішла.

— Андрій П’ятов у одному інтерв’ю сказав, що він не дуже-то й любить просто дивитися футбол по телебаченню. У нього футболу вдосталь у житті, тому проглядає він лише непересічні матчі. Ти як ставишся до перегляду?

— Ну я точно не Андрій П’ятов (сміється). Люблю подивитися європейські чемпіонати, особливо — Англію. «Арсенал» лондонський подобається, «Мілан» також.

— На «Емірейтс» чи «Сан-Сіро» не бував?

— Ні, не доводилося, на жаль. Я взагалі й у Києві на стадіон глядачем не часто ходжу. На «Динамо» не завжди є можливість сходити — буває, що в нас того часу матч у іншому місті.

— Чому, на твою думку, так важко дається перехід молодим футболістам із юнацького, молодіжного футболу до великого? Чому багато хто з них не може подолати цей бар’єр?

— У молодіжному футболі є серйозна відмінність — там ти граєш проти своїх однолітків, а тут уже відразу зрілі та досвідчені чоловіки. Тут особливо важко з фізичного боку — більше боротьби, яку треба вести на рівних. Швидкості зовсім інші також. Ось я сам по собі згадую, коли лише починав за «Динамо-3» у другій лізі, 17 років мені тоді було. Тому, до речі, якщо вибирати, краще грати за «Динамо-2», аніж за молодіжний склад, бо у турнірі дублерів грають футболісти юні зовсім, а тут уже йде справжня боротьба.

— А якщо пофантазувати й уявити, що «Динамо-2» вийшло до прем’єр-ліги. На твою думку, як би ви там грали?! Могли б гідно боротися за виживання?

— Безумовно, цілком могли б. Динамівська школа! Яка може бути кращою? Інша річ, що десь досвіду могло б не вистачити. Однозначно треба було б кілька старших гравців узяти на підсилення, дуже вже у нас склад молодий.

— Коли все-таки є вільний час, як його проводиш, які улюблені місця у Києві?

— У кінотеатр навідуюсь, у «Блокбастер» на Петрівці, з друзями кудись можемо сходити. Люблю в боулінг пограти в «Ультрамарині».

— І на останок кілька таких питань. Який твій улюблений кінофільм?

— «Сім життів». Де Вілл Сміт у головній ролі.

— Щодо музики: які вподобання?

— R’n’B, попса. Я у музиці слухаю все, крім електро та важкого року. Такі речі не для мене.

Читайте самые интересные новости футбола в Telegram, Facebook и Viber
Подписывайтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: ukrfootball.in.ua
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (1)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Fanat F.C.Z.K (Кировоград)
— Одного разу ти викликався у молодіжну збірну U-21... — Я викликався туди двічі, але на полі з’явився справді одного разу. Спочатку Яковенко викликав мене на товариський матч із сербами, я вийшов у заключній частині поєдинку. Недавно також отримав виклик, але, на жаль, БУВ НЕ ЗОВСІМ ЗДОРОВИЙ ПІСЛЯ УШКОДЖЕННЯ, тому проти Швейцарії на поле так і ВИЙШОВ. Автор затупил^
Ответить
0
0
 

© UA-Футбол 2002-2018.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]


Продолжая просматривать www.ua-football.com, вы подтверждаете, что соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Согласен