Ігор Гамула: "Досить непросто переживати відставку"

Учора пообіді керівництво ФК «Закарпаття» офіційно ухвалило відставку головного тренера команди Ігоря Гамули. Фатальним для фахівця, який в Ужгороді пропрацював півтора сезони, став понеділковий матч першої ліги проти ФК «Львів». Його підопічні програвали 0:3, зуміли відквитати два м’ячі та ледь не встановили паритет, але насамкінець не забили пенальті.

Автору цих рядків тривалий час довелося пліч-о-пліч пропрацювати з Ігорем Васильовичем у клубній структурі. Тому й розмова вийшла більш ніж відверта.

— Ну все, попрощався я з Ужгородом, зараз перебуваю в Києві (розмова відбулася у середу. — Прим.авт.), вирішую останні питання, пов’язані із «Закарпаттям». Як мійнастрій? Повір на слово, досить непросто переживати відставку…

— Із якими емоціями Ігор Гамула залишає «Закарпаття»?

— Знаєш, було у нас багато проблем, однак не нарікатиму на них, зізнаюся — мені не соромно йти геть. Вважаю, що чимало зробив для клубу. Я ж бо працював не на себе, а на репутацію ФК «Закарпаття», цілої області. І хочу подякувати Нестору Шуфричу, що дав мені шанс трудитися в Ужгороді.

— Скажіть, а чи можна було не допустити такого провалу в поєдинку проти «Львова»?

— (усміхається). Футбол — складна штука. Певно, хлопці десь недооцінили суперника, тому перший тайм і призвів до катастрофи. У перерві ж я їм сказав усього п’ять слів, п’ять!.. Вони схаменулися, вийшли битися і ледь не витягнули той злощасний матч.

— Думка про відставку з’явилася відразу?

— Після такого матчу кожен поважаючий себе тренер повинен написати заяву на звільнення. Я так і зробив.

— І не шкода було йти?

— А тобі залишати «Закарпаття» було легко!? (тривала пауза) Для мене це був непростий удар. Що вдієш, футбольна доля дарує часом перемоги, однак настає час і для розчарування.

— Кажуть, ви вже приглядаєтеся до нової команди. Зокрема, у ЗМІ з’явилася інформація, ніби Ігор Гамула очолить першолігівську «Кримтеплицю»…

— Повна нісенітниця! Як це — приглядатися до команди? Хіба це річ, аби її вибирати? Передовсім мають вибрати мене.

—… або ж вирощуватиме помідори…

— Це — мій профіль? Та ні (всміхається), для початку треба перевести дух, зібратися з думками.

— В Ужгороді вас ще побачать?

— На трибунах «Авангарда», звісно. У цьому місті залишилося багато моїх друзів, тому на Закарпаття ще неодмінно навідаюсь у якості гостя.

—Ігоре Васильовичу, що би ви порадили своєму наступнику?

— Підказувати нічого не збираюся. Певен: на моє місце прийде професіонал, він сам розбереться, що йому робити. Інша річ — моє серце залишилося на берегах Ужа. І я за цю команду вболіватиму тепер більше, ніж навіть за якісь там збірні!